— Дивись, яка розпатлана, страшна!
Дитину мертву на руках колише...
А інші діти де? — Нема! Нема! —
Вся побіліла, ледве-ледве дише.

Вона сама, сама своїх дітей
Ще сонними душила у постелі:
"Їм буде в Бога краще, ніж в людей!" —
Дитя тримає, погляди у стелю.

Нещасна жінка з розуму зійшла,
Давно забутий запах їжі в хаті...
Вона, як мертва, та жива душа...
О, безталанна, бідолашна мати

Марія Яновська. Вірш про голодомор 1932-1933 років в Україні.

Бойові Нотатки