Анотація:
— Між нами, Ево, була домовленість, — граф підкреслено розслаблено відкидається на спинку крісла. — І ти її не виконала.
— Не могла я такого зробити, — впевнено заявляю. — Мала бути якась причина.
Похитує головою, зневажливо кривить губи в посмішці.
— Але зробила. Ми мали взаємовигідну угоду, від якої кожен отримував те, що хотів. Ти в останню мить все переграла. Мабуть, пропозиція маркіза видалась більш привабливою…
Карі очі хижо спалахують.
Повільно хитаю головою. Щось всередині обривається, боляче тисне в серці. Воно не хоче вірити, що вся турбота й ласка була не мені, не для мене, а для дару, що маю, що можна використати для власного зиску. Наївна дурепа просто змінила одну клітку на іншу.
Видихаю, намагаючись заспокоїти бурливі емоції, і безбарвним голосом питаю:
– То що я обіцяла?
https://booknet.ua/book/tamnicya-evanzhelni-b426936