╭─────── 𖤐 ───────╮
𝖊𝖛𝖆𝖗𝖙𝖊
𝖙𝖍𝖊 𝖌𝖍𝖆𝖘𝖙
╰─────── 𖤐 ───────╯

𝖈𝖍𝖆𝖕𝖙𝖊𝖗 𝟎𝟏 — «𝟗 𝖘𝖑𝖊𝖊𝖟»
Колись він був напівпривидом.
Він жив у пеклі, далеко від усіх.
Без родини.
Без друзів.
Без когось, хто міг би назвати його своїм.
Він звик бути один.
З часом самотність зробила його злим.
А життя серед мертвих — трохи дивним.
Він не шукав нікого.
Та одного дня хтось знайшов його сам.
Це був привид.
Точніше — те, що від нього залишилося.
Він лежав серед чорного попелу, зовсім нерухомий.
Мертвий навіть для світу мертвих.
Але чомусь він манив єврата.
Наче кликав його.
Наче знав його ще до їхньої зустрічі.
Єврат забрав його тіло із собою.
Він не знав навіщо.
Просто не зміг залишити його там.
І тоді він зробив те, чого не робив ніхто.
Він пустив на тіло дев'ять сльозинок від суму який його охоплював.

𝟏.
𝟐.
𝟑.

...

𝟗.

На дев'ятій сльозі все навколо затихло.
А потім тіло почало рухатися.
З темряви піднявся величезний привид.
Але він був зовсім не таким, яким єврейт його уявляв.
Він сміявся.
Він посміхався.
І перше, що він сказав:
— Дякую, сину...
за те, що не забув мене.
Я за тобою скучала.
єврат не відповів.
Він просто дивився на неї.
Вона була його матір'ю.
Тією, якої він ніколи не пам'ятав.
Тією, про яку він думав, що її давно не існує.
Але тепер вона парувала перед ним.
Жива.
Принаймні — настільки, наскільки може бути живим привид.

⋆｡°✩

— Мамо?.. — тихо сказав він.
Вона усміхнулася.
— Ти виріс.
єврат вперше за багато років не знав, що сказати.
Але він ще не знав головного.
Дев'ять його сльозинок не просто повернули її до життя.
Вони відкрили те, що мало залишатися мертвим.
Після її воскресіння пекло почало змінюватися.
Попіл перестав падати.
Полум'я навколо них згасало.
А там, де вони проходили, з'являлося щось незнайоме.
Життя.
Його мати знала, що це означає.
Вона подивилася на єврата вже без усмішки.
— Нам потрібно йти звідси.
— Куди?
Вона відповіла не одразу.
— Туди, де ти ніколи не був.
На поверхню.
Але перш ніж вони встигли піти,
з темряви почувся голос.
— Ви справді думали, що дев'ять його сліз нічого не змінять?

...

𝖙𝖔 𝖇𝖊 𝖈𝖔𝖓𝖙𝖎𝖓𝖚𝖊𝖉...