"Важка рука чорноволосого політика стрімко потягнулася до кишені його вугільних, рясно збриснутих червоно-білими плямами, брюк. Мить - він вже був прямо перед його обличчям, товстими пальцями, не відпускав русяве волосся. На нього споглядала та сама шалена посмішка, з кожною секундою стаючи все змарніліше, моторошніше. Вона показує згнилі зуби смерті. Пробиває до самих мілких кісток. Саме вона переслідувала Синельнікова все його життя. Саме він; його голос, його ходьба, його руки, його одяг, його подих і погляд..." Post #108
51
- ❤ 4