якщо чесно в мене дуже складні стосунки з тим, щоб визнати, що I'm not able-bodied anymore, можливо тому, що в мене нема якогось офіційного діагнозу на бумажкє, бо лікарі розводять руками скільки себе пам'ятаю, але в дійсності кожен день мого життя і кожна проведена лінія моїми руками - це боротьба з нескінченним болем (і самими собою бтх). і це дуже страшно, бо мистецтво, сам процес створення чогось - це те, чим я дихаю, і воно потрохи від мене вислизає і я боюся, що одного дня більше не здатні буду його вловити