Солдат, який супроводжує командира підрозділу інженерів Ізюма, дивиться в небо. Загроза ворожого розвідника тримає його в напрузі, й надходить з неба.
Трохи далі нас зустрічають бійці батальйону, які розкладають сітки просто на снігу. «Не думайте, що ми збираємося на риболовлю», — кажуть вони. А потім додають: «Ми ловимо залізних птахів — дрони». Цей підрозділ (96 Окремий батальйон підтримки) уже встановив десятки кілометрів сіток на дорогах, шосе й вулицях на Донбасі та в Харківській області.
У технологічній і цифровій війні російська та українська армії знову повернулися до сіток… Тих самих, у які кидалися гладіатори, щоб обплутати ворога.
Сергій Тищенко "Тренер",
Командир інженерного батальйону:
«Ми випробували різні методи (протидії дронам), і найкращим, що довів свою ефективність, стали антидронові сітки. Саме тому ми встановлюємо їх тут. Наш батальйон натягує їх по всьому місту Ізюм».
Ці інженери були готові будувати мости, мінувати та розміновувати, рити траншеї та зводити укріплення. Сітки — це відносно новий формат роботи. І саме той, що розвивається дуже активно.
Ганс
Командир інженерного відділення:
«Досвід показує, що дрони стають дедалі автономнішими й літають усе далі. Тому нам доведеться встановлювати сітки в місцях, що розташовані дедалі на більшій дистанції від лінії фронту».
Журналіст:
«Як, наприклад, родина Лілії. Вони втекли зі сходу, коли Росія окупувала цю територію. Повернулися, коли Україна її звільнила. І тепер живуть під сітками, зі страхом перед можливим просуванням росіян».
Лілія Дерман
Жителька Ізюму:
«Якщо є загроза, я почуваюся безпечніше. Я завжди намагаюся йти цією вулицею й там, де є сітки».
Сітки допомагають, але вони не захищають від ракет, які вже перетворили частини міста на руїни.
Луїс Каельєс, телеканал TV3 News, з Ізюма.