Наш побратим, друг Ірландець дав інтерв'ю для рубрики "Бандерорегбісти в ЗСУ", він є колишнім гравцем київського "Арго" і ми ділимось з вами цією історією.

🎤 Чому ти на фронті?

Це мій обов’язок. Кожен чоловік має бути захисником своєї родини, а Україну я вважаю нашою спільною і єдиною великою родиною. Батько ж не може любити одну свою дитину більше за іншу. Отак і поїхали захищати Донбас із Закарпаття, Запоріжжя з Волині, Харківщину з Галичини. Інакше я б не зміг своїм дітям після війни дивитися в очі. А це ж і заради них, заради возз’єднання всіх родин…

🎤 То як саме ти став військовим?

Після служби на “срочці” у 90-х я був переконаний, що більше ніколи не вдягну військову форму. Але, як то кажуть, не зарікайся… Тож після вивезення родини у безпечне місце в перші дні повномасштабки одразу повернувся і почав “штурмувати” військкомати, де на той момент стояли черги. Скрізь отримував відповідь “Чекайте, вам передзвонять” або “Не можемо вас взяти: у вас троє неповнолітніх дітей”. Тому на початку я волонтерив, у будь-який можливий спосіб долучаючись до захисту Києва. Але в один момент терпець урвався, і я написав на гарячу лінію Міноборони листа, на який отримав швидку відповідь і запрошення до РВК в м.Києві. І вже з вересня 2022-го року офіційно став до лав ЗСУ.

🎤 Яка в тебе військова професія?

З перших днів на війні займаюсь справами інженерної підтримки (будівництво, забезпечення, саперна справа) в підрозділі одного з найкращих, якщо не найкращого командира сучасності Андрія Білецького.

🎤 Як ти пов’язаний з регбі?

У регбі потрапив у 1987 році: грав за дитячу команду “Авіатор”. З 1993-го почав тренуватись і грати за команду вищої ліги “Арго”. У складі юніорської збірної брав участь у Чемпіонаті світу (Румунія, 1995). Грав за Національну збірну України. Моя позиція на полі – тричетвертний (10-й, 12-й, крайній). Професійно займався до 2005 року, а до самого початку повномасштабки продовжував тренуватись і брати участь у турнірах у складі ветеранського клубу @VETER (KYIV OLD BOYS RUGBY CLUB). До речі, історія мого позивного теж пов’язана з регбі. Коли прийшов час обирати, я не вагаючись став “Ірландцем”, бо цей волелюбний народ мені близькі по духу і я вже понад 20 років уболіваю за їхню збірну. Для мене регбі – найкращий спорт на землі. Спорт, який виховує з хлопчиків справжніх чоловіків і гартує неймовірно міцний характер.

🎤 Які навички і знання з цивільного життя тобі стають у пригоді зараз?

Знов-таки, це насамперед характер. На війні без внутрішнього стержню і роботи в команді довго не проживеш. А міцним характером я завдячую регбі. А по-друге, до повномасштабного вторгнення я понад 15 років працював у сфері логістики і був власником транспортно-експедиційної компанії. Тож аналітичний склад розуму і винахідливість, потрібні для такої роботи, і зараз допомагають мені діяти оперативно і нестандартно. Я завжди керуюся принципом “дій ситуативно, а не за наказом”, бо важливо не лише виконати поставлену задачу, а й зберегти життя – і своє, і особового складу.

🎤 Яке твоє життєве кредо?

Вважаю, що для всього є свій час і що безвихідних ситуацій не буває. Найкращий мотиватор для боротьби і бажання вижити (інколи в нелюдських умовах) – це твоя родина і правильно поставлена ціль. А наша ціль єдина і незмінна – Свята, Могутня, Соборна, Відвічна Україна!

🎤 У тебе є заповітна мрія?

Мрію побачити, як після нашої перемоги повернуться до своїх дітей батьки, до батьків сини і доньки, а до своїх дружин чоловіки, як розквітне моя Україна і як підуть під вінець мої онуки. А ще мрію про навколосвітню мандрівку.

🎤 Що б ти хотів сказати цивільним у тилу?

Загалом для всіх, хто обрав цивільне життя, можу сказати одне – ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Тих, завдяки кому ви можете прокидатися в своїх квартирах поруч зі своїми рідними;
Тих, хто вже ніколи не повернеться додому;
Тих, хто з війська звертається до вас по допомогу.

І робіть усе, що в ваших силах, щоб наблизити перемогу України!

Першоджерело

96 ОБП ІІІ АК