[Селестія]

Помилки минулі простих часів
Пітьмою огортають невинні життя
Живу я в тіні минулих слів
Від втрати тебе через монстра, що ти в собі створила

Крізь біль я билася з тобою,
Але пізнав, які страждання ти пройшла,
Жодна втіха вже не розвіє
Всю ту провину, що я лишила

[Луна]

Світ, що я знала, був суцільно з брехні
Та надто довго була я на твоїй стороні
Ховалась завжди за твоїми крилами
За пустою повагою та розбитими клятвами

Зірка впала забута в її-ж ночі
Та на зламаних крилах продовжить політ
Клятви твої дані в гармонії, та пусті
Без любові та без малої крихти правди

Як ти можеш знати, що довелося мені пройти,
Проживши кожен день у пітьмі?
Бути в тіні, що відкидали
Твоєї слави промені

Проживши кожну нічь одна,
Й позбавленна визнання,
За всю роботу, що зробила
Й всі зусилля задарма

[Селестія]

Зупинися сестро,
Ти не права,
Ти більше не будеш
Тягнути це все сама

[Луна]

Хіба ти не бачиш,
Занадто пізно прийшла.
Я довго давала,
Все що лиш могла

Тож забудь свою величність,
Бо теперь це час для снів,
Відтепер ніч триває вічність,
Й в цьому жаху почую лиш твій крик!

[Селестія]

Сестро... я так шкодую...
Світ не пробачить мені вини
Якою-ж я буду дурна
Хибні всі рішення були

Я пройду тисячу ночей,
Згадаю кожне твоє слово
До дня, як змию я свій гріх,
До дня, як обійму тебе знов...