Проактивність – це слово, яке найчастіше по-різному розуміють кандидати та роботодавці.

У вакансіях його пишуть майже всі. В резюме ще частіше.

–«Я завжди готовий допомогти колегам.»
– «Я швидко виконую задачі.»
– «Я відповідальний.»

Це хороші якості. Але це не про проактивність.

Навколо цього слова існує багато міфів.

Міф №1. Проактивність = працювати понаднормово.

Ні.

Якщо людина регулярно затримується після роботи, це може свідчити не про проактивність, а про перевантаження, слабке планування або неефективні процеси.

Міф №2. Проактивність = брати на себе все.

Теж ні.

Сильні спеціалісти вміють визначати пріоритети. Вони не погоджуються на кожне завдання лише тому, що їх попросили.

Міф №3. Проактивність = багато говорити.

Насправді ні.

Іноді найпроактивніша людина на зустрічі та, яка мовчить, уважно слухає, аналізує, а потім пропонує одне рішення, що змінює весь процес.

То що ж таке проактивність?

Це здатність не просто помітити проблему, а взяти відповідальність за її вирішення.

Замість:
«У нас довго погоджуються документи.»

Запитати:
«Чому це займає три дні? Що ми можемо змінити, щоб це займало один?»

Не говорити:
«Реклама не працює.»

А прийти з трьома гіпотезами, які варто протестувати.

Якщо ви хочете показати цю сильну сторону на співбесіді, розкажіть історію, у якій ви побачили проблему, запропонували рішення та довели його до результату 🖇