(багато читати)
«Це правда про те, що сталося з Жорже Жезусом».
Як я обіцяв, я вирішив розповісти від першої особи і напряму про обставини, що оточували останній тренувальний збір Національної команди.
Після Чемпіонату світу 2026 року я підготував листа до португальського народу, який досі зберігаю, з словами, які хочу звернути до них, коли остаточно покину нашу команду.
Наприкінці змагань, вже на зворотному рейсі з Сполучених Штатів, президент Федерації попросив і наполіг, щоб я переглянув рішення про відхід, оскільки FPF хотіла, щоб я продовжив.
Одразу після цього він запитав мою думку щодо імені нинішнього головного тренера, яке він розглядав поряд з іншими іменами, які не розкрив мені.
Я сказав президенту Федерації, що, на мою думку, це був би правильний вибір.
Саме тому в день представлення нинішнього головного тренера я щиро тішився цим вибором. Це був правильний варіант, як підтверджують результати.
Через кілька днів я отримав першу комунікацію від нового тренера національної команди, який сказав, що хотів би зустрітися зі мною особисто. Я погодився, і ми запланували це на кінець моїх канікул.
Ми зустрілися в Cidade do Futebol, де мій клуб проводив передсезонний тренувальний збір.
Того дня тренер сказав мені, що розраховує на мене і що моя присутність є фундаментальною для його проєкту. Він представив мені, прямо там, план моєї участі. Він сказав, що я зіграю перший матч і останній, і що з міркувань фізичного менеджменту він завжди робитиме три-чотири заміни на матч.
На цьому етапі він підняв можливість того, що я не поїду з національною командою до Норвегії та Данії. Він запропонував, щоб я зіграв перший матч і залишився в Португалії, а потім приєднався перед матчем на Драґау.
Я одразу відмовився від цієї пропозиції. Мені здавалося очевидним, що я не можу її прийняти. Це не тому, що я не гратиму матчі за кордоном, я перестав би бути капітаном нашої команди. Такий привілей залишатися в Португалії не був би добрим прикладом.
Тренер зрештою погодився з моїм аналізом.
У цій розмові брав участь Сімау Коутиню, спортивний директор «Аль-Насра», особа, якій нинішній тренер звітував протягом минулого сезону і один з відповідальних за його підписання клубом у 2025 році.
Напередодні початку збору тренер прийшов до мого дому в Лісабоні, за його проханням, для ще однієї розмови зі мною. Розмова була спокійною, і всі принципи, узгоджені в серпні, були збережені.
Я зіграв матч на Альваладе і, хоча мене замінили, я не мав з цим проблеми. Я сам надів пов'язку на Бруну Фернандеша, далека від уявлення, що можу робити свої останні кроки як гравець і капітан Національної команди. Те, що мало значення для мене того дня, — це наша перемога. Перемагати завжди добре; в Португалії та для моєї країни — ще краще.
Під час обіду в день матчу в Норвегії асистент тренера підійшов до столу, де група обідала, і повідомив мені, що тренер хоче поговорити зі мною.
До мого повного здивування тренер запитав, чи я в формі, щоб зіграти 30 хвилин. Я був повністю зосереджений на своєму фізичному відновленні, інтегрований з товаришами по команді, як завжди, і думав, що не гратиму того дня. Без жодних проблем.
Цей запит був поза моїм планом фізичного відновлення та тренувань — бо я мав грати тільки 4-го на Драґау — але звісно я сказав так. Він відповів, що я маю бути готовим, бо гратиму 30 хвилин.
Решту всі знають. Я розігрівся з другої половини, дивився, як минають хвилини, і мене не викликали.
Тренер порушив слово, дане мені.