⊹₊ ˚‧︵‿₊୨ ☼ ୧₊‿︵‧ ˚ ₊⊹
ch.³

Ален, нахилившись до вас, ніжно провів кінчиками пальців по вашому волоссю.
- Думаю, що вони надто слабкі.. я проведу їх додому, щось знайду поїсти.
- Алене, ти дуже безпечний з незнайомцями.. надто легко довіряєш тим, кому не варто - мовив Кай з очевидною турботою та хвилюванням за брата, та явною відстороненістю, щойно погляд впав на вас, в цей момент він почав підіймати косу та батько його зупинив.
- Не можна бути також таким жорстоким до інших істот. Тим більше вони виглядають зморено, потребують хоча б поїсти. Думаю, що якщо вони нападуть на Алена він зможе дати собі раду, хоча думаю, що якби вони цього хотіли, то зробили б це раніше.
- Так, дякую, тату - почулось тихо від Алена, - ходімо до дому, я щось знайду поїсти.
Наступної ж миті, ви могли відчути як обережно, ніжно притримуючи вас почали підіймати. Ви інстинктивно стисли одяг руденького піддавшись мимолітньому страху впасти. Через секунду було чути тихий, ніжний сміх істоти, що вас тримала.
- Не турбуйтесь, я вас не впущу - через секунду Ален сильно зніяковів, зрозумів, що просто рандомно взяв незнайому істоту на руки - Ох, перепрошую, треба було спочатку спитати.., ви йти можете?
Кай, взяв свою косу пішов кудись у далечінь поля. Сяйво ж залишився поруч, в спробах знайти щось поживне.

Що ж, чи можете ви самі йти?
┆　┆　┆　┆　┆
┆　┆ ࣪ ˖☆ ࣪⭑┆ ݁˖ .☆ . ݁ ˖
☆⊹ ࣪ ┆ ˖ ࣪　⊹ ࣪ ★ ⋆.˚ ⊹ ࣪
࣪ ˖⋆˚★ ₊ ⊹　 ࣪˖ ࣪ ₊ ࣪ ˖　
. ݁　⊹ ࣪ ˖　　　 ࣪ ˖
　　. ݁　　　 ݁
　　.

#𖥔 ݁ ˖ ✦ ‧₊˚ ⋅