Курча Петрик з Краматорська або як я намагаюсь втримати зозуленьку перед черговим «зима близько»Після походу в гори, де дійсно головне: просто робити ще один крок (маючи гарні трекінгові черевики) та мати достатньо води і правильний одяг, в «цивілізації» на мене навалилися будні з їхніми прильотами, побутом, знову прильотами, пугалками про зиму, черговим переїздом, що вже маячить на обрії тощо, тощо.
Привіт, сказала, тривожність. Скучила за мною в горах?Ні, стерво таке.
Але, сидячи серед купи коробок, в які все одно навряд влізуть мої книги 😅, я вирішила скласти список того, що підтримує зараз мою менталку, окрім, звісно, родини-друзів-активностей-донатів-творчості-книжок-покупки книжок-Аврори-антидепресантів-віскі з колою (і тут русня підгадила).
Може, і вам щось згодиться, може ви своїм доповните, буду рада.
1. «Список Ар’ї Старк»В силу своєї роботи я не можу абстрагуватися від новин, не читати стрічки. Тому я читаю. І занотовую. Кожен болючий обстріл. Торгові центри. Друкарні. Склади з книгами. Музеї. Житлові будинки, знову житлові будинки. Суми, Харків, Запоріжжя, Київ, Ізюм, будь-яке місто.
Я не військова, я не маю змоги хоч якось відплатити росії. Але цей список, по-перше, дає мені не тривожність, а лють, а лють може бути паливом. А по-друге, він потрібен мені, щоб, якщо я доживу і буду стара, і колись десь в Європі чи в Америці чи будь-де я зустріну русню, то щоб я пам’ятала. І нехай навіть вже кілька десятків років не буде війни, і нехай навіть я зустріну людину, яка в наш час ще не народилася, але я повинна пам’ятати. В неї були батьки. Бабусі і дідусі, які підтримували це все. Або ссикливо мовчали.
2. Список хорошого за деньНе люттю єдиною. Прекрасна Марія Маргуліс розказала, що так робить, я і собі почала. Через постійний стрес ми дійсно забуваємо, що навіть у важкий день могло бути щось хороше. Будь-що. Я веду такі списки. Там може бути різне від: «вночі не було обстрілу» до «я купила нову заколку для волосся». Та хоч «випила смачну каву». Важливо пам’ятати, що в страшні часи ми живемо не тільки в горі.
3. Фільтр соцмережВ тредсі я читаю тепер тільки книжкові пости або якісь добрі історії. Наприклад, як жінка виходила маленьке лелеченя, і воно виросло в прекрасного лелеку. Чи відео з врятованими тваринами з прифронтових територій, як ось це, про Петрика, нижче постом. Ці історії не тільки про тварин, вони, насправді, про людей, а люди все ще можуть бути найціннішим скарбом, це точно.
4. Неприв’язаністьВ часи, коли за секунду можна втратити житло і все, що в ньому (добре, якщо не життя), я намагаюсь легко позбуватися речей, які мені вже непотрібні. Плюс, це допомагає при частих переїздах. Є щось, що справді цінне, а є те, що неважливе тобі, але може бути важливим для когось. То я з легкістю це віддаю.
Так, так, мова і про книги також! Десь 2/3 прочитаного (не переживайте, непрочитаного набагато більше 😂) я відправляю до прифронтових бібліотек. Якщо прям дуже дорога книга в чудовому стані — можу продати гривень за 200-300, більше не ставлю. В мене була можливість купити ці книги, а в когось її нема. А я дуже хочу, щоб люди читали. Усюди.
Те ж саме стосується речей. Якщо я щось купила, вдягла один раз і потім воно десь валяється, я не буду чекати, доки ця річ, може, знову мені сподобається (у 99% такого не станеться).
5. Міні-подорожіНе кожен може дозволити поїхати відпочити закордон чи навіть в гори. Це і про гроші, і про час, і про якісь інші обставини. Однак досліджувати свою місцину і найближчі може бути теж дуже цікавим. А на вихідні, навіть якщо нема машини, можна погуглити, що є цікавого в найближчих селах-містечках — і зганяти туди.
Для подібних міні-подорожей є прекрасний сайт «Україна інкогніта». Він приводив в такі місця, про які ми з родиною і гадки не мали!
https://ukrainaincognita.com/mista-ta-regiony Ну от, наприклад, два фото постом нижче. Це не декорації стімпанк-фільму і не марсіанські пейзажі, а просто прекрасна Кіровоградщина ❤️
6. СпільнотиДе б ви не жили, шукайте спільноту. Серед «своїх» завжди легше. Це може бути книжковий клуб, плетіння сіток, допомога тваринам, дівочі посиденьки, ЛАРП, що завгодно. До прикладу — з жовтня ми будемо жити не між Харковом і Ірпенем, а між Харковом і селищем Мерчик в Харківській області. Селище невелике, але швидкий пошук показав, що там є простір для дівчат і жінок, де проводяться лекції, майстер-класи, тренування тощо. Думаю, і книжковий клуб там теж можна організувати)
7. Куди ж без книжковогоПідтримувати своїх. Говорити про дебюти, досвіченим авторам — ділитися досвідом з молодими. Нам треба більше купувати українське, говорити про українське, бо, вибачте, Сара Маас не залишиться без грошей, тому що русня спалила весь наклад її книг. Звісно, я не закликаю НЕ купувати Сару або Фріду) Повірте, я теж купую. Але хочеться, щоб підсвічували саме українське. Воно варте того, щоб сяяти.
Дуже в тему Олена Кузьміна започаткувала ініціативу позитивних відгуків на українських авторів, книги яких сподобались. Отут
подробиці. Як на мене, прекрасна ідея.
Пишіть, що допомагає вам. Обіймаю.
КН 
