Трохи роздумів про книжкову сферу.

За кілька місяців життя в ролі опублікованої авторки я зрозуміла, що багато українських видавництв, особливо невеликих, тримаються на братерстві (чи у моєму випадку - більше сестринстві). Те саме стосується й нових авторок/ів. Ті, хто самі вперше опублікувалися лише зовсім недавно, беруть під своє крило нових товаришок/ів. Ми ділимося досвідом, просуваємо, як можемо, анонси наших наступниць. Разом відвідуємо фестивалі та презентації.
Не знаю, як у інших видавництвах, але в нашому всі п'ятеро (на даний момент) авторок фентезі відчуваються не лише як окремі літературні фігури (хоча в кожної все ж самобутня книга, свій жанр та стиль), а як спільнота. Ґьорлзбенд, якщо дозволите - ось вони, зліва направо: Аліна Дихман, Катерина Юнакова, Яся Білак, Генрієта Кацер, Анастасія Переняк 😁
Може, ми й не Ребекки Ярос чи Сари Маас (поки що), але я люблю цю камерність, це відчуття взаємопідтримки та перебування в одному човні. Ви круті, дівчата, дякую вам 💜

Але цю єдність видно і в більшому масштабі - вона проявляється і у видавництвах, які ризикують брати дебюти, і в блогерах, які роблять огляди на твори новачків, і в книгарнях, які вигрібають попри все, і в читачах, які скуповують наклади постраждалих видавництв та дають шанс вітчизняній літературі. Звісно, ця сфера не без проблем (про деякі я навіть не здогадувалася, поки не пірнула в це озеро), але загалом дивовижно, як український книжковий світ живе попри все. Толока - це сила (в даному контексті - традиція, а не трекер 😄) 💪