У наших американських колег є така звичка - давати поради просто заради того, щоб давати поради. Там уже не обов'язково потрібно розбиратися в темі, зате обов'язково треба бути переконаним у тому, що знаєш все найкраще. Тут якраз проблем немає, бо американці, як правило, вважають, що знають все найкраще - хоча вони ще не завжди настільки безцеремонні, щоб прямо про це оголошувати на весь світ. Ну, такий уже національний характер
А тепер серйозно. Проблема полягає в тому, що американці дуже охоче пропонують різні рішення, але всі вони зводяться до одного припущення:
у мене є така супер-ідея, давайте спробуємо й подивимося, що станеться, хоча сам я не до кінця переконаний, що це взагалі спрацюєІ я кажу це абсолютно серйозно
Коли Самуель Чарап пропонував примусити Україну виконати Мінські домовленості, він сам додавав, що зовсім не впевнений, чи цього вистачить, щоб задовольнити Росію. Але ж що заважає пропонувати. Я розмовляв із Чарапом у Вашингтоні одразу після російського вторгнення - його знання деталей були просто тривожно поверховим. Більше, він мені такі речі розповідав, що я повірити не міг. А якщо пам'ятаєте, саме він пропонував не надавати Україні зброю, бо це нібито нічого не змінить. Знову ж таки - що заважає пропонувати
Тут ось Пітер Слезкін пропонує, щоб Україна погодилася на територіальні поступки Росії. Але знаєте, що тут найцікавіше? Він узагалі не впевнений, чи таке рішення могло б спрацювати. У нього просто є така ідея - нехай Україна це зробить, а там подивимося. Знаю, бо познайомився з ним наприкінці минулого року у Вашингтоні. Цікавий хлопець, крутиться навколо доволі підозрілих американсько-російсько-китайських тем. Тож я його питаю: добре, тоді скажи, які, на твою думку, Росія має цілі щодо України. І він не зміг відповісти на це запитання. Тобто розумієте - маю таке гарне рішення, але по суті навіть не знаю, для якої саме проблеми, бо не можу її чітко назвати
Польща та Україна подібні між собою тим, що ми разом маємо своєрідний комплекс Америки. Усе американське нібито автоматично краще. Аналітика теж - а як же інакше. Якщо про щось напише польський чи український аналітик, це вважають якоюсь провінцією. Якщо про те саме напише американський аналітик, його цитуватимуть усі медіа
А зазвичай це просто хлопець із "класною ідеєю" - і чому б не спробувати її реалізувати
https://www.foreignaffairs.com/russia/price-peace-ukraine