​​🔥 «БОЯТЬСЯ ВСІ. АЛЕ ТИ ПЕРЕБОРЮЄШ СТРАХ І ДОПОМАГАЄШ»
Сергій Матвієнко. 35 років. 14 років у 8-й Державній пожежно-рятувальній частині Харкова. Командир відділення. Людина, для якої служба — це бути «залізобетонною стіною» для родини, колег і країни.

Пожежним мріяв стати з дитинства. Бачив у фільмах, чув від старших — і вже тоді знав: це справжня чоловіча справа. Після армії прийшов до частини. Відтоді — 14 років без вагань.

24 лютого 2022-го прокинувся від вибухів. Зібрали весь особовий склад. Вдома лишились дружина, шестирічна донька і десятимісячний sin. «Страшно було родину залишити. Невідомо, на скільки їдемо, куди їдемо. Ця незрозумілість — вона найважча». Згодом родину евакуювали до Івано-Франківської. Дев'ять місяців розлуки. Та спокійніше — від думки, що рідні в безпеці.

Найбільший страх рятувальника — не встигнути. А змиритися не може з одним: загибеллю дітей. «До цього не звикнеш. Дитина ні в чому не винна». Гасив пожежі в мороз −20°C по кілька діб — одну ліквідовували 11 днів. Прорізав бетонні конструкції й ішов на голоси в диму. Був на місці, де п'ять-шість «шахедів» влучили в один будинок. «Людина була жива п'ять хвилин тому — а потім її нема».

Але є й інше. «Іноді допомагає навіть слово. Сказати людині в диму: не переживайте, зараз вас виведуть. Якщо за всю службу я одне життя врятував — це дуже багато. Недарма».

За службу нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. «Для мене велика честь, що бачать роботу і винагороджують. Великий стимул працювати ще краще».

Надихає родина. Діти заходять до тата в частину — і кажуть, що теж хочуть служити в ДСНС. Мрія — одна на всіх: щоб закінчилась війна. А потім — поїхати до звільненого Криму і показати його дітям.
💙 Сергію, дякуємо за кожне врятоване життя!