За дизельною угодою Трампа і путіна можуть стояти ширші питання

Ми розуміємо шахрайську гру Трампа і його команди, але давайте спробуємо розібратися з причинами

Чи дизельна домовленість є лише антикризовим рішенням Вашингтона, чи частиною ширшого пакета американсько-російських економічних і політичних домовленостей, умови якого поки не оприлюднені?

Маємо нюанс: за даними Axios, США пішли на дизельну угоду після того, як Україна не виконала прохання припинити удари по російських НПЗ.

Таку позицію Вашингтона можливо пояснювати американською внутрішньою економікою, дефіцитом дизеля, наслідками війни з Іраном (яку він сам не взмозі перевести на свою користь) та наближенням виборів до Конгресу. Тут для України виникає питання узгодженості санкційної та безпекової політики партнерів, а також здивування: з якого дива тиск на російську економіку, який послаблює Кремль, раптово став проблемою для Вашингтону?

Другий нюанс - переговорний трек
Axios повідомляє, що Віткофф і Кушнер доповідали українським та європейським дипломатам у Маямі про намір послабити санкції, сподіваючись знизити ціни на пальне та стимулювати рф до переговорів
Проте, після дизельної розмови з Трампом путін не взяв зобов'язання відновити мирні переговори.

Тобто послаблення санкційного тиску відбулося, а відповідних публічних поступок Москви не відбулося

Третій нюанс - російські активи
03.10.26 Reuters повідомив, що питання продажу активів «Лукойлу» обговорюється в контексті американсько-російських переговорів щодо України.
За інформацією NYT, питання порушували під час зустрічі путіна з Віткоффом і Кушнером 5 вересня.

Йдеться про активи, орієнтовною вартістю $20-22 млрд
Станом на 10 жовтня 2026 року закордонні активи «Лукойлу» перебувають у доволі цікавому становищі: компанія змушена їх продавати, але навколо продажу розгорнулася боротьба американських і близькосхідних інвесторів.

Що в пакеті продажу:
Європейські НПЗ: Болгарія (Бургас), Румунія (Петротел), Нідерланди (Зеландія). Їх сукупна потужність близько 400 тис. барелів на добу.
Мережа АЗС: близько 2 500 АЗС у 19 країнах
Нафтові та газові родовища: Ірак, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Єгипет та інші держави. Частина активів уже перейшла під інше управління або розглядається окремо від загального продажу.

Головним претендентом на купівлю є консорціум, пов'язаний з американським мільярдером Тоддом Боелі, а також інвесторами з ОАЕ та Катару.
Журналісти повідомляють про зв'язки із діловим оточенням Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа (ключові американські переговорники із рф)

Тодд Боелі фінансово підтримував Дональда Трампа, причому вкладав мільйони доларів (через комітет MAGA Inc., пов’язаний із Трампом). Ми ж розуміємо, що вкладення в президента - це найкраща інвестиція, яка з часом красно відіграється?

Тому, ми можемо припустити поєднання кількох треків американського інтересу в єдиний - від відновлення торгівлі російськими енергоносіями до широкого механізму зміни власності та контролю над частиною міжнародної енергетичної інфраструктури рф.

Дизельна угода Трампа з путіним і продаж закордонних активів «Лукойлу» можуть бути двома частинами ширшого енергетичного переговорного процесу між США та рф. Доречі, мова ще йде й про відновлення постачання російського газу до Європи, із залученням американських інвесторів.

Кремль зацікавлений в отриманні часткового доступу до енергетичних ринків,
американські інвестори в можливості придбати російські закордонні активи,
а Вашингтон в отриманні додаткових інструменти впливу на енергетичні потоки.

Інтереси України поки страждають. Український успіх від військових ударів по обʼєктам енергоресурсів рф стає предметом міжнародного торгу та може перетворюватися на переговорний успіх інших.

Що робити Україні? Посилювати інформаційну гру на міжнародній арені.