Сотні років жіночої емансипації привели нас до отримання жінками прав голосу, трудового права, підняття теми права на тіло і тисячі, тисячі питань, які ще для першої хвилі фемінізму були чимось далеким, але до болю близьким в серці. Поки західна частина планети згадує Симону де Бовуар чи Фріду Кало, ми пропонуємо згадати тих українських жінок, хто чистим серцем і дією залишили по собі спогади в історії становлення українського феміністичного руху:
Наталія Кобринська — одна із засновниць українського феміністичного руху, у 1884 році створила перше українське жіноче товариство. Наталія боролася за освіту та громадянські права жінок.
Співупорядниця альманаху «Перший вінок», а також засновниця жіночого руху "Товариство руських жінок".
Марія Грушевська — педагогиня, громадська діячка та учасниця жіночого руху ХХ століття. Разом з Наталією Кобринською ініціювала заснування "Української захоронки", що засновували дитячі садочки, відкриваючи для матусь перспективи поза материнством.
Леся Українка — поетеса, драматургиня та інтелектуалка. У своїх творах створювала сильні жіночі образи, що суперечили традиційним ролям. Підтримувала ідеї жіночої освіти та інтелектуальної свободи.
Софія Окуневська-Морачевська — перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині, що боролася за доступ жінок до вищої освіти
Щоб будувати щасливе майбутнє, треба знати, на якому фундаменті з нашого минулого ми стоїмо. Задовго до спаплюження радянською владою Дня боротьби за права жінок і перетворення його на "день квітів і весни", 8 березня жінки зустрічалися спілками, щоб обговорити здобутки феміністичного руху за останній рік. Пані проводили своєрідний дайджест і розуміли, який курс руху їм варто обирати надалі. Нажаль, цю традицію замінили листівки, квіти і цукерки, але ніщо не заважає нам зібратися і самостійно підсумувати боротьбу за жіночі права з самої незалежності України:
2005 рік: Верховна Рада приймає антидискримінаційний закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»
2008 рік: Перший Жіночий Марш відбувся за ініціативи феміністського колективу «Свободна».
У 2021 році відбувся наймасштабніший український Жіночий Марш: на марш «Геть патріархат» вийшло близько 4000 людей по всій Україні.
2015 рік: Верховна Рада України з п’ятої спроби внесла до чинного Кодексу законів про працю зміни, які забороняють будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема й за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності
2017 рік: Кабінет Міністрів скасував наказ Міністерства охорони здоров’я №256, яким визначено перелік із 450 заборонених для жінок професій. Серед них ливарні роботи, сфера металургії, електротехнічне і хімічне виробництвах та ін. Також жінка не могла бути машиністкою метро, водійкою автобуса, пожежною.
2019 рік: у Кримінальному кодексі України починають діяти зміни понять "сексуальне насильство" та "зґвалтування": нині, це — вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої. Також в новий Виборчий кодекс внесли вимогу про гендерну квоту в 40% жінок у партії. Змін зазнає і правопис: ухвалили повернення до культурного коріння і впровадження фемінітивів.
2021 рік: Верховна Рада прийняла законопроект №3427. У рекламі заборонили демонструвати переваги однієї статі над іншою в фізичному, інтелектуальному або соціальному аспекті, показувати стереотипні ролі чоловіка і жінки, насильство за ознакою статі, а також тіло людини як сексуальний об'єкт.
2022 рік: Верховна рада ратифікувала «Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами», відому як «Стамбульська конвенція». Україна ратифікувала конвенцію через 11 років після підписання.
2023 рік: червень, Міноборони завершило другий етап випробувань літньої жіночої військової форми
Далі - більше ❤️