За кожним військовим одностроєм є людина. Зі своєю історією, мріями, болем і талантом.

Сьогодні ми знов говорили про наших воїнів мовою фотографії, поезії та книги. На портретах захисники, ветерани, рідні загиблих. У віршах пережите на війні, біль втрат і сила, яка допомагає вистояти. У книгах - історії, які мають залишитися для наступних поколінь.

Сьогодні не всі автори могли бути поруч особисто. Хтось продовжує боронити Україну, хтось відновлюється після поранень. Але їхні слова прозвучали завдяки молоді, яка прочитала вірші захисників і захисниць. Так передається пам’ять, так народжується зв’язок між поколіннями.

Ми маємо бачити в наших воїнах не лише тих, хто захищає країну зі зброєю в руках, а й людей, які пишуть вірші, створюють книги, фотографують і діляться власними переживаннями. Їхні історії - це частина нашої спільної історії.

Пам’ятаємо тих, хто віддав життя за Україну. Дякуємо тим, хто продовжує боротьбу. І робимо все, щоб голос кожного з них був почутий.

Деталі у відео.