Особисте.

…

Безумовно ви вже бачили новини про «приліт» дрона по бізнес-центру у середмісті Дніпра.

Тож я хочу висловитися максимально стисло.

Бо крім загального жаху, загибелі безвинних людей та зростаючої кількості постраждалих, дещо хочеться відзначити окремо.

Без істерик, зайвих емоцій чи намагань звузити увагу суто на собі.

…

Насправді це була не просто якась офісна будівля. Ну хоча б тому, що від мерії її відділяють фактично 50 метрів.

Тож із надвисокою вірогідністю ціллю була саме міська рада.
І якщо б цей клятий дрон летів бодай трохи вище, то влучив би саме в нас.

У приміщення мерії, де в розпал понеділка працює сила-силенна людей.

…

Я не можу коментувати цілепокладання цих виродків.
Бо немає жодної різниці — чи то бізнес-центр, чи міськрада, чи будь-який інший цивільний об’єкт.

Це однаково цинічний та нічим не виправданий тероризм людожерів.

…

Можу сказати тільки одне.

Цього разу, як і тоді, коли їхній дрон впав біля мого приватного будинку, мені не довелося нікуди їхати.

Достатньо було просто вийти у двір.

…

І наостанок усе ж поясню, чому я мовчав про все це упродовж стількох годин.

Справа в тому, що сьогодні, як раз у момент удару, у нас перебувала знімальна група авторитетного французького видання Paris Match.

Журналістка, пані Манон, яка свого часу брала інтерв’ю у Трампа, вирішила зробити репортаж про Дніпро.
Просила взяти її із собою на якісь «активності», а зрештою потрапила у самісінький епіцентр обстрілу.

Тож нашого вайбу вхопила так, що вистачить на рік вперед…

Та втім, хочеться відзначити професійність і непохитність французьки колег.
Бо без жодного страху вони продовжили працювати навіть під загрозою повторного обстрілу.

І принагідно також дякую Сан Саничу Ганжі, моїм заступникам, усім рятувальникам та силовикам, керівництву правоохоронних органів, котрі так само залишалися працювати на місці.

Дійсно, коли поруч надійні друзі та колеги, впоратися можна із будь-чим.

А ще, як би не казилися пацаки, нас не залякати.

Тому я просто піду собі далі працювати.

У свій кабінет у мерії.

Бо, знаєте, капітан завжди залишає рубку останнім.

…

Фото вже яке є.

Вибачте, що без шолома та «броніка».

У мене з дитинства чавунна голова.