Ескалація не має йти в одні ворота. Росіяни продовжуватимуть підвищувати ставки, і нескінченно відповідати лише ударами по НПЗ — не обов’язково найефективніша стратегія.

Як би дивно це не звучало, але Росія поступово адаптується навіть до ударів по нафтопереробці.

Насамперед скорочуються строки відновлення та покращується підготовка підприємств до можливих атак. Хороший приклад — Московський НПЗ. Після червневих ударів у західних медіа з посиланням на галузеві джерела звучали оцінки про щонайменше пів року простою. Уже за кілька тижнів з’явилися повідомлення про завершення ремонтних робіт.

Паралельно росіяни продовжують посилювати пасивний захист підприємств і накопичувати досвід аварійного відновлення.

При цьому останнім часом складається враження, що частина діпстрайків дає менший довгостроковий ефект, ніж раніше. Чи справа у виборі цілей, засобах ураження, ППО, ремонті або всьому одразу — без повних даних мені сказати важко.

Діпстрайк — це передусім інструмент стратегічного та економічного тиску. Його ефект вкрай рідко відчувається на лінії фронту. Тому цілком логічно періодично переглядати пріоритети застосування: де удар створить найбільші витрати для Росії, найдовший дефіцит і найскладніші наслідки для її економіки та воєнної машини.

Один із значно радикальніших варіантів публічно пропонував Ігаль Левін — атакувати осійську цивільну авіацію. Я не фахівець із російської економіки рівня Істребіна (😁), але добре пам’ятаю, що Зеленський також окремо попереджав російські авіакомпанії про наслідки продовження війни.

А по ітогу — маємо те, що маємо 😍

p.s — я ні в якому разі не пропоную відмовлятись від ударів по нафтопереробці