DREICH — про людей, яких море не пускає назад, а земля не дає рушити далі.

Сотня кораблів чотирьох світових альянсів прорвала Стіну Вічного Шторму, щоб застовпити землю за нею. Уціліли тридцять. Тепер вони скуті ланцюгами в одне плавуче місто, що дрейфує вздовж берега невідомого континенту.

Море не дає повернутися. Берег зводить з розуму. А Рада капітанів сперечається вже рік – поки закінчується все.

Вас не обирали за заслуги. Боржник з бурових платформ Конгломерату. Дезертир Залізної Єдності, якому світить розстріл. Фанатик Бастіону, вирощений у лабораторіях. Талановита інженерка Унії, що знала зайве. Чотири альянси з різними цілями і поглядами тепер діляться прісною водою, дизелем і страхом біля материка, що мовчить, але не порожній.

Вночі час від часу горять чужі вогні. На скелях – різьблення, залишені місцевими, і ніхто не розуміє, навіщо.

Армада зробила з вас розвідників. Ви першопрохідці, що зустрічають інакший світ. Ви йдете туди, звідки повертаються не всі. Здобуваєте пристрої, що порушують закони фізики. Зустрічаєте те, чого не мало б існувати. Та інколи бачите візерунки, що ховаються в кронах дерев та стінах туману. А потім наздоганяєте Скуте Місто, що дрейфує далі без вас. Бо імла інколи лишає щось із розвідників собі. І якщо напарник почав відповідати комусь третьому – краще не питати, кому.

DREICH – настільна рольова гра, побудована на системі d100 менше-краще. Більшість кидків здійснюють гравці. Один кидок вирішує і влучання, і шкоду. У бою зони, а не клітини. Персонаж росте через Карби – сліди від пережитого, що вкарбовуються в характеристики. Частина передісторії будується під час гри: хто ти був до Армади, з'ясовується, коли це стає питанням життя. А об'єднує всіх Відчай – спільна межа на всю групу: перекинути кості можна завжди, питання лише, скільки Відчаю група ще витримає.

Чим ти готовий пожертвувати, щоб вигризти собі наступний день?