Історія з війни🫡
Загалом, історія не супер чітка, але діло було — весною 24-го. Нам дали задачу — штурманути підарів. Задача моєї групи — зачистка кількох вулиць у селі. Але, як завжди, все йде не по плану — і ми зі штурму села переключаємось на підарську посадку для її контролю і прокладання маршруту для інших груп.

Грузимось з пацанами на БМП. З нами ще дві «бехи», прикривав нас танчик, який був попереду колони. Дорогою до посадки встигли збити FPV, але екшен почався тоді, коли наша БМП зламалась, не доїхавши 200 метрів до краю посадки — закипіла. Зрозуміли, що все — габела, коли механ уже біг у бік нашої другої коробки.

Лунає команда: “Десант! Земля!” Все пройшло за секунд десять. Хапаю «Карл Густав» і біжу в посадку.

Початок посадки вже був під нашим контролем. Залітаєм, просуваємось до суміжників — у них контакт з підарами. Допомагаєм розірвати і забрати «трьохсотого». Закріпляємось і чекаємо до ранку.

Вночі по нас прилетіло кілька КАБів, вертоліт кинув НУРСи — так я отримав свою першу жорстку контузію. Сидів на бруствері з теплаком, цинкував поле. Куча приходів — я вже в окопі, дезорієнтований, ригаю. Потім — тиша. І так — до ранку.

Зранку — евак на ногах, 8 км. Нашу БМП намагались забрати, але вона застрягла і тим самим перекрила нам дорогу. Після того, як вийшли на точку евакуації, поки чекали, по нас ще двічі відпрацював танчик. Пощастило, що була яма 2×3 — типу бліндажа. Сиділи там, бо змерзли.

Потім евак перенесли, і ми ще 2 км шурували, поки нас не забрала броня.


Ось такою історією поділився воїн за позивним «Хугін»🫡