​​Сьогодні буде відгук на епічний мальопис «Каста Метабаронів» Александро Ходоровського. Це щось дуже олдскульне, безміру пафосне і по-хорошому намахане. Історія підійде тим, кому хочеться чогось максимально схожого на «Дюну», але не прямо «Дюну». Всі співпадіння з твором Герберта – не випадкові, адже Ходоровський довгий час хотів його екранізувати, та не склалося. Тож творчий потенціал він сублімував у мальопис, додавши туди божевільних деталей і смислів, які без проблем можуть інтерпретувати фройдисти і ваш внутрішній хтивий старшокласник.
«Дюна» Ходоровського мала стати мега-грандіозним 20-ти годинним фільмом із бюджетом в 15 млн. доларів (це на середину 70 рр.!) і Сальвадором Далі у ролі Падишаха-імператора. Проєкт рухнув під своєю вагою, але його ідеї і візуальні рішення просочилися в інші фантастичні твори: «Чужогого», «Зоряні війни», «Касту Метабаронів».
Із «Дюною» «Метабаронів» ріднять дві речі: по-перше, - це жанр космоопери, по-друге, - прямі запозичення, як от планета з унікальним ресурсом, за який ладні перегризтися всі великі цабе галактики. Але в мальопису є і власна родзинка – це доволі забористий шок-контент, коли гортаєш сторінки і думаєш: «ну-ну, чим іще ти мене здивуєш», а потім: «ну ніфіга ж собі!». При цьому сюжет стрункий і зрозумілий, просто намаханий.
Перший том «Касти Метабаронів» називається «Отон прапрадід. Онората прапрабабця». Ця нехитра назва натякає, що перед нами флешбек. Він розповідає про заснування роду Метабаронів і про те, навіщо вони відрізають один одному кінцівки під час родової ініціації і замінюють їх на робопротези. Мальопис дуже багатий на події, більшість із яких треба домалювати в своїй голові. Багато сторінок містять епічні кадри, які супроводжуються не менш пафосним текстом (під час читання в мене виникало враження, що це – мегаілюстрований синопсис фантастичного фільму, де за одним кадром прихована ціла історія).
Тону історії задає мальовка. Зараз вона виглядає дещо олдскульною, та все ще епічною. Всі ці вирячені очі, напружені роти і закляклі пози прямо кричать: «подивіться, які герої круті та маскулінні», а грудьми жіночих персонажів можна виколювати очі на Площі Ринок. Пафос трохи збивають деякі сцени, як от кадр, де герой сідає у винищувач і підключає «шланг від пилососа» до місця, де в нього статевий орган, а текст до картинки каже, що таким чином він пілотуватиме корабель «за допомогою інстинкту». Чесно кажучи, під час читання я декілька разів спинялася, щоби мій внутрішній підліток відсміявся. Адже мальопис подає геть усе з серйозним лицем.
На останок кілька слів про видання. «Касту Метабаронів» видає «Vovkulaka». З перекладом і якістю все гаразд, а от формат – величенький. На стандартну книжкову поличку не влізе. Вікіпедія підказує, що BD виходило з 1992 по 2003 рр. і налічує 8 томів. У нас видають по 2 томи під однією обкладинкою, тож вся серія має вміститися в 4 томи українського видання. Особисто мені дуже хотілося б, аби було продовження, бо історія зачепила та зацікавила.