Навздогін до першого допису. Давно думаю, чому в нас в топах роментезі, а епічного і пригодницького мало (не тільки класики, а й від сучасних авторів)?

Спочатку я списувала це на війну, що чоловіки у війську, їм не до купівлі книжок, а жінки купують щось легке, щоб відволіктися. Але це не пояснює світові тенденції, де романтика теж шикарно продається.

Тепер я думаю, що за ці роки виросло нове покоління читачів, чиї смаки сильно відрізняються від умовних «людей за тридцять». Ці молоді люди стали працювати, заробляти гроші і хочуть читати про таких саме молодих людей, щоби тексти були написані сучасною мовою і з сучасними посилами. На відміну від нас, «нью олдів» (цей термін я вигадала за аналогією з «нью едалт»), їх приваблюють у тексті емоції, щоб від книги хотілося сміятися, ридати чи збуджуватися. Бажано багато разів протягом тексту, швидке задоволення, як від роликів у тікток.

І романтична та спайсі література – найкоротший шлях до цього ефекту. У цих жанрів фактично серіальна структура з короткими емоційними сценами (не тільки сексу, а й різних «від ворогів до коханців», «shadow daddy» та інші). Ці тропи буквально волають, що у книзі буде багато коротких емоційних сцен (тому, мабуть такі популярні для промо в стилі «книга зі стрілочками»).

Повернімося до «нью олдів». Те, що в нас фактично сформувалася друга літературна бульбашка – не погано. Просто треба прийняти, що наші смаки вже не репрезентують «букток бестселери» (але це не означає, що хтось цінитель, а хтось читає треш). Це означає, що різні читачі хочуть від книг різний досвід (хтось кайфонути від вигаданого світу і пригод героїв, хтось – емоцій від розвитку стосунків персонажів).

До речі, у низьких продажах епіку в Україні може відчуватися вплив війни – адже у світі ті самі Сандерсон і Аберкромбі продаються тонами, а в нас КСД навіть думало прикрити проєкти.

Все вище сказане – мої гіпотези. Але з них також випливає що:
- Є класика на всі часи і покоління.
- Є міленіали, які розсмакували роментезі і читають у задоволення.
- Є зумери, яким подавай епік і олдскул.
- Для кожної з двох бульбашок треба свій підхід до продажів.

Мені згадується «КСД», які на початку роментезі-навали пропонували фанатам Сандерсона і Аберкромбі танцювати з книгами в тіктоках, типу це залучить молодших читачів і видавництво розморозить проєкти. Зараз я вважаю, що читачі роментезі – це авдиторія, якій ближче дарк романи і спортивні любовні романи, в яких про емоційні гойдалки, ніж епічне фентезі, я якому про вигадані світи. Звісно, по-хорошому це треба перевіряти дослідженнями продажів і демографії ЦА.

Наприкінці додам про «Альманах». В коментах часто лунають запити не робити анонсів роментезі чи створити під них окремий канал. Для себе я пояснюю це ще одним доказом існування двох літературних бульбашок. Однак мені прикольно бачити, що на каналі зібралися люди з різними вподобаннями, чимало з яких читають і роментезі, і епік. Тож на рівні анонсів я і далі писатиму про фантастику усіх піджанрів. А ось читатиму і оглядатиму те, подобається мені самій.