​​«Аркан вовків» - дебютне фентезі Павла Дерев’янка, від якого я просто в захваті. Тут дуже симпатичні персонажі, український колорит і головне – книга гарно написана.

Маємо альтернативну історію ХІХ ст.. Україна – самостійна держава, що не знала кріпацтва і вистояла завдяки козакам-характерникам. росії взагалі не існує – її територія перетворилася на улус Орди. Як на мене, вже достатньо красиво, щоб почитати 👌

Описаний світ далекий від утопії. В Ордену характерників завжди повно роботи – як не чужі воші, так свої гниди. Історія подається очима молодих джур, які з юнацьким максималізмом хочуть в лицарі, а отримавши бажане – потроху сточуються об жорстку реальність. Автор гарно попрацював зі світобудовою, яка поглиблюється з кожним томом. В здібностях козаків-характерників впізнається багато деталей з українських оповідок і є чимало художніх доданок, що личать канону.

Окремо хочу похвалити мову. Тут дуже багато художніх вставок, прийомів пришвидшення і вповільнення тексту, місцями б’є «емоційна кувалда», після якої хочеться сидіти тупити в стіну. У тексту різна ритміка і він чудово занурює в історію, навіть якщо її почати не в тому настрої. Так працює магія хорошої стилістики)))

Головні і другорядні герої виписані в межах типажів, але їм віриш. Северин – типаж з янг-едалту – похмурий хлоп з таємною суперсилою, який хоче завоювати прихильність батька. Пилип – краш з романтичних історій – начитаний довгокосий блондин, який бореться з внутрішнім демоном. Гнат – «гоголівський козак» - відповідає за випивку, жінок і жарти про сраку. Ярема – добродушний здоровань, а Савка – суцільний трікстер.

За сюжетом 5 хлопців щойно прийняли до Ордену. Вони вирішили відсвяткувати це величезною п’янкою і посеред неї один з хлопців забився об заклад, що розкриє серію викрадень характерників, над якою Орден б’ється вже кілька років. От прямо зараз піде і розкриє. На ранок коли всі протверезіли, виявилося, що отой хлопець зник. А далі – розслідування, перетворення на вовків і несподівані зустрічі. Під кінець кілька разів пробивало на сльозу.

«Літопис Сірого ордену» я читала вперше – всю серію залпом. До речі, за цим всесвітом роблять настолку і комікс. Тепер це одна з найулюбленіших українських серій. Видає «ВСЛ», однозначно варто прочитати.