​​Прочитала «Краплю скверни», і це було неймовірно. Кажуть, що у трилогії другий том часто просідає, так от – не той випадок. Беннетт знову закрутив годне детективне розслідування і насипав незвичної світобудови – все, як я люблю))) 🌱

Отже, раз на сезон з моря вилазять велетенські дивні істоти з обличчями у рандомних місцях та топчуть узбережжя. Люди, будучи впертими, побудували імперію прямо біля води і валять хтонь у дусі «Атаки титанів». Кров цих істот має унікальну силу – під її дією трава стає каменем, тіло – кістьми, кості – рослинами тощо. 🧬 І всі людські технології заточені під видозмінену органіку: місцеві живуть у будинках з кам’яної лози, виводять комарів для переливання крові, та й самі закидуються дечим.

Найбільше мені подобається, що для такого крутого лору автор обрав формат детективу – і він працює! Видозмінена слідча і її видозмінений асистент всю книгу когось допитують, оглядають місця злочинів, будують теорії, але це написано так логічно, що попри незвичний світ сам втягуєшся в розслідування. У серії «Тінь левіафана» шикарний баланс між новизною і каноном.

Другий том підвищує сюжетні ставки. Нашій ексцентричній супер-слідчій Анні протистоїть дуже розумний вбивця зі схильністю до театральщини. Він завжди на крок попереду і заморочується не тільки тим, щоб позамітати сліди, а й щоб позбиткуватися з правоохоронців. Мені відчувалася ця динаміка, як у Шерлока і Моріарті.

Дія відбувається на кордоні, де імперська влада не має достатньої ваги. Але цікаво, що саме там побудована секретна біолабораторія, де з тіл левіафанів видобувають реагенти для видозмін. Та експериментують з новими видами ГМО. 🧪 Тож до основного сюжету додається дрібка параноїдальної тривоги: аби не бахнуло. Чи що там хоче утнути місцевий Моріарті?

🌱 Загалом, вийшла цікава історія, де кожна закладена автором деталька зрештою десь зіграла. Я розтягувала задоволення від читання (навіть відгук не одразу сіла писати), бо з такими книгами хочеться побути по-довше.

🌱 Серію «Тінь Левіафана» видає «Апріорі». Окремо похвалю переклад, все дуже органічно виглядає українською. До речі, обкладинка світиться в темряві. Сподіваюся, нас скоро порадують третім томом, що англійською вийде у серпні.

🌿 П.С. Видавництво «Апріорі» нещодавно постраждало від ракетної атаки. Якщо хочете його підтримати, купивши якусь книгу – дуже раджу «Затруєну чашу» і її продовження – «Краплю скверни». Це дійсно якісна фантастика, що має зайти багатьом в нашій фантастичній бульбашці.