«Паломництво припливу» (1991)
Зразок сучасної постмодерної прози, за який Свонвік отримав премію «Небьюла».
Раз на сто років більшість суходолу Міранди затоплює океан, змушуючи її населення покидати обжиті місця. І ось напередодні великого Ювілейного припливу, коли місцеві мешканці готуються до нового етапу свого життя і проводять своєрідні прощальні карнавали – веселі, сумні, дивні, – на планету прибуває урядовець, щоб відшукати чи то місцевого могутнього чаклуна, чи то хитрого ошуканця, або ж навіть позасвітового злочинця. Версії щодо того, ким насправді є Альдебаран Григорян, доволі сильно різняться. Зрозуміло лише одне – Григорян дуже хитрий, сильний і вкрай небезпечний, тож це завдання буде дуже непросто, якщо взагалі можливо, виконати. Та, попри все, урядовець має здійснити цю місію, бо на те він і урядовець відповідного рангу, досвідчений функціонер Департаменту трансферу технологій, відданий слуга Позасвітового уряду. А може, все не зовсім так, як здається?