Про стан в цілому

У нас там в чаті була розмова про те як я себе почуваю то вирішив одразу всім запостити

Прокидаєшся виснаженим і не виспаним але при цьому важко прокинутись. Як тільки мозок приходить в себе ти відчуваєш тільки безкінечну злість і ненависть до себе за будь що що ти зробив або не зробив або хочеш зробити і не робиш. Мозок входить в постій “mind race” де по колу ганяють навʼязливі думки котрі без твого бажання випливають коли їм заманеться і це все не позитивні думки, а зазвичай щось негативне де по думці мізкив винен ти. Весь вільний час що у тебе є ти знаходишся в цьому стані.
Відволіктись мені допомагає тільки дружина, зал, чи стріми.

Мотивації і сил робити будь що 0, ти відчуваєш себе самим слабким слимаком на планеті котрий не може змусити себе робити хочаб те що ти хочеш не кажучи про те що ти не хочеш. І це логічно бо всі сили уходять чисто щоб існувати в режимі виживання, а вирватись з нього у тебе не виходить.

Поки світло не вимикали то я тримався рутини, щоб не залишатись з собою на одинці, а зараз це стало дуже важко робити і навіть важко описати свій стан коли можливості концентрувати увагу у тебе 0 і ніяки книжки чи навіть серіали дивитись не можливо і ти постійно намагаєшся від цього втікти в режимі скролінгу, а він робить тільки гірше. І все зводиться до того що ти ще більше ненавидиш себе і всіх навколо, ну і як ви розумієте війна і ставлення до чоловіків через неї ситуацію не роблять краще.

Ну і все зводиться до того що ти постійно зайобаний, відпочити не допомагає нічого, сконцентруватися неможливо ні на чому і ти виснажений цим всім думаєш все більше про те як це все зупинити, як перестати страждати, як перестати існувати