я мала би викласти цей допис вчора, 29 серпня, в День пам'яті загиблих захисників і захисниць України, але, гадаю, що актуальний він і сьогодні, і завжди.

на жаль, за усіма цими часто дуже великими числами на позначення втрат та за кожним «200» стоять багато багато позивних та імен…імен чиїхось татусів та матусь, братів та сестер, синів та доньок, кращих друзів, коханих…імен прекрасних людей, які віддали свої життя, аби ми з вами зараз могли жити свої💔

й, на жаль, Герої вмирають, і ми не можемо їх повернути. але ми можем робити те, що ми маєм змогу і що від нас залежить, аби памʼять про них жила вічно або принаймні дуже дуже довго.

тому, памʼятаймо, дякуймо, нагадуймо. і вшановуймо їх не тільки вчора, а, якщо є така можливість, щодня.

вічна пам’ять та слава полеглим захисникам та захисницям🕯️🇺🇦