(Окей, зараз я дещо напишу, а потім швидше за все пошкодую, що це написала, але все одно це напишу, бо кому б про це не казала, мені не стає зрозуміліше, що взагалі відбулося)

Я була у фандомі "шістки воронів" повних п'ять років, і ця книжка змінила моє життя. Її персонажі стали частиною моєї життєвої рутини, особливості цього сюжету сформували моє бачення сторітелінгу й інших частин історії. Цього літа я була переконана у тому, що моє захоплення цим романом сягнуло свого піку: я малювала безліч фанартів і вперше отримувала настільки велику віддачу аудиторії, перечитала книжки в оригіналі й остаточно переконалася в тому, що обожнюю цю історію

І от минає шостий рік моєї так званої обсесії, я собі нікого не чіпаю, планую мільйон фанартів із канеж (чиєю амбасадоркою мене називали вже зо двісті разів), і тут БАЦ(!) — зі мною трапляється "dead beat" Лі Бардуго (третя частина циклу "Дев'ятого дому")

Я читала перші дві частини цієї серії ще на початку літа, і, хоч вони мені й сподобались, такого самого захоплення як "шістка воронів" не викликали. Тим не менш, я чекала третьої частини і була дуже вдячна людині, яка скинула мені електронну книжку у день релізу. Одним словом, вечір за вечором, розділ за іншим і я все більше занурювалась в цю історію, яка почала займати усі мої думки. Спершу я помітила, що абсолютно збайдужіла до будь-якої згадки "тінь і кістки" та її скасування (що дуже мене втішило), а потім зовсім раптово усвідомила, що не думала про канеж, яких раніше називала своїми улюбленими персонажами усіх часів, останній тиждень чи два. "Як і чому?"

Я ставила цих персонажів на аватарки, шпалери, створювала тематичні плей-листи; ними заповнена уся моя стрічка, всі мої ілюстрації, і лише в одну мить уся моя зацікавленість в них розвіялась, як химерний сон. "Як і чому"

Люди, які слідкують за мною доволі давно точно знають, що для мене це не просто книжка, не просто персонажі, не просто фандом. Мій мозок, який виробив таку спраглу потребу в ескапізмі, шукав місце, куди я могла б тікати кожного вечора, і цим місцем останні п'ять років був гришаверс і зокрема "шістка воронів". І от все закінчилось як я і передбачала, але зовсім у дивну мить: саме після того літа, коли я думала, що знаходжуся на пікові своєї гіперфіксації, як виявилось, я із цими персонажами прощалась. Трясця

Я гадки не маю, як довго триватиме моє захоплення "дев'ятим домом", але я рада, що він допоміг мені вийти зі своєї бульбашки і нарешті залишити позаду ту історію, в якій більше не знайду нічого нового

NMNF