Channel Public Channel

في مكان آخر¿?¿

@da2mn3

Subscribers: 93
Photos: 296
Videos: 11
Links: 9

Showing posts older than #1247 · Back to latest

Older Posts 13 shown

Post #1246 231 Sep 14, 2026, 16:39 UTC

а правди нема. є погляд на речі.
є добрий погляд й злий є дечим,
байдужий погляд і живий,
відкритий є, а є сухий.

і погляд тих, хто дивиться косо
І хто не бачить далі носа.
тож правда це лише межа
яку малює нам душа

🕊 8
👀 6
💋 1
🙊 1

Post #1245 110 Sep 14, 2026, 16:39 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #1244 113 Sep 14, 2026, 16:39 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #1243 107 Sep 14, 2026, 16:39 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #1242 102 Sep 14, 2026, 13:03 UTC

твої сльози не врятували мене і я залишився на дні розпачу та смертельної уяви, яка розірвала мої легені перш ніж ти встигла, щось сказати . . . моя кров бризнула тобі в обличчя

💋 9
🍓 7
🕊 4
👀 3

Post #1241 99 Sep 14, 2026, 13:01 UTC

👀 9
🕊 7
💋 6

Post #1239 91 Sep 14, 2026, 12:59 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #1238 94 Sep 14, 2026, 12:59 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #1237 202 Sep 14, 2026, 12:59 UTC

тахікардія повільно виїдала мої легені, як перетерті на сліпучу крихту кришталеві грані, що ~~впиваються~~ в кожну альвеолу.
холод пропікав наскрізь, а гострі краї різали без жодного ~~звуку~~. кожен прискорений удар серця лунав у скронях важким, дзвоном, розсилаючи венами прозору, сліпучу крихту. вона осідала на альвеолах, перетворюючи кожну спробу дихати на суцільну агонію.
тіло перетворилося на крихкий вітраж, що розпадався на гострі уламки під власною вагою. повітря більше ~~не приносило~~ життя, воно лише натягувало розпечені скляні нитки під ребрами, які зі свистом обривалися одна за одною.
хотілося кричати, але в грудях залишилося тільки заніміння. сльози застрягли десь надто глибоко — за цим кришталевим парканом з болю, який ніяк ~~не міг~~ розплавитися. залишалося лише лежати непорушно і відчувати, як внутрішня тріщина повільно, красиво і незворотно розповзається далі.