Наше оточення — шлях у наше майбутнє
Пам’ятаєте приказку «з ким поведешся — того й наберешся»? Цю фразу ми чули з дитинства, але з віком починаєш замислюватися над її суттю і розумієш, що так воно і є.
У більшості випадків, коли ти зростаєш у неблагополучному районі чи середовищі, ти маєш мало шансів на нормальне майбутнє. Коли з дитинства бачиш наркотики й алкоголь, починаєш сприймати їх як буденність. Коли тобі пояснюють, що єдиний спосіб заробити — це вкрасти, то рано чи пізно ти вкрадеш.
Але якщо в дитинстві є речі, на які ми вплинути не можемо, то, досягаючи повноліття, ми часто самостійно обмежуємо себе, забираючи в самих себе відсоток на більш успішне життя. Часто ми чекаємо на шанс. До когось він дійсно приходить, але в більшості випадків ми так і залишаємося чекати.
Друзі, а чи замислювалися ви над тим, що той самий «шанс» ми теж можемо шукати та створювати? Так-так, не він має нас шукати, а ми — його!

Саморозвиток, про який ми постійно говоримо, хобі — це поштовх до нових знайомств, а знайомства якраз і є тим самим шансом.
Тому в більшості родин роблять усе для того, щоб діти ходили в гарні школи і вступали до престижних вишів. І це не тільки заради якісних знань, а й заради оточення.
В мене є знайомий, який влаштувався в одну класну IT-компанію. У них крутий офіс у Києві, але співробітники мають вибір: ходити в офіс або працювати онлайн з дому. Мій знайомий два роки працював з дому і жалівся, що життя одноманітне. Нарешті він вирішив ходити в офіс — і за пів року в нього змінилося життя: в офісі познайомився з дівчиною і через деякий час одружився. За пів року до повномасштабного вторгнення в офіс приїхав власник з Нідерландів, познайомився з моїм товаришем і запропонував йому переїхати в один з офісів у Нідерландах з офігенним соцпакетом. Той погодився, переїхав, а через пів року почалася війна…

Ще один знайомий виїхав з України вже під час війни. У людини не було нічого — поїхав з нулем. Вирішив їхати в Італію, бо там велика українська діаспора і можна влаштуватися на будівництво без досвіду. Там знайшов прихисток біля моря і в єдиний свій вихідний ходив раненько на море купатися та займатися серфінгом (це не коштує великих грошей). Займаючись серфінгом, познайомився з чуваком, який займається яхтингом (а це вже недешево). Долею так склалося, що в одній з команд по яхтингу не вистачало людини, і мого знайомого підтягнули до себе просто щоб укомплектувати склад перед змаганнями. У команді виявилося, що є ще один українець — уже мільйонер. Роззнайомилися. Зараз мій знайомий працює в цього мільйонера в Італії в офісі, отримує дуже пристойну зарплатню і продовжує займатися яхтингом.

Я до того, що коли ви щось робите — ви обов’язково отримаєте винагороду. І винагорода у вигляді знайомства з новими людьми — це і є ваш шанс.
Задайте собі питання: як ви можете познайомитися з кимось, якщо нічого не робите, нічим не захоплюєтеся, сидите вдома і жалієтесь на життя? (Не плутати з тими, хто не може вийти через ТЦК — я зараз зовсім про інше.)
Оточення успішних людей змушує нас також рухатися вперед — не через заздрість, а через приклад того, що в когось вийшло, значить, і в тебе вийде.
Дійте, друзі, і оточуйте себе успішними людьми. Не соромтеся!🔥🚀