Кілька днів тому почала читати "Виродок. Одержимість" і вже на сотій з гаком сторінці. Класно повернутись до вже рідних героїв, та й історія, схоже, тільки набирає обертів. Так само нудить від Волтера, проте рада, що він бодай якось отримав по заслугам і його ідеальний образ покрився тріщинами. А якщо говорити про значно приємніших персонажів — мама Джона просто королева, обожнюю її 💅