Писала супровідний лист, що для мене найважливіше в моїй професії і взагалі чого я така класна і тд, і згадала про цю легенду (ану, перевірка на старожилів, хто пам'ятає цього панка?)) Називається, like author like character 💅

Олександр зробив драматичну паузу, страшенно задоволений, яке враження справили на гостей його слова. Багато придворних дам нишком витирали хустинкою мокрі очі, придушуючи тихеньке схлипування, тим часом як представники чоловічої статі лише сумно зітхали. - Я досі не можу повірити, що його життя так несподівано обірвалося. І не думаю, що ми всі колись змиримось з цією тяжкою для нас втратою. Проте, - Олександр різко збіг з помосту, і поли його довгого темного плаща ліниво потяглися слідом, - ми повинні повстати з попелу цієї трагедії і зробити все, що в наших силах, аби Ельгард процвітав і надалі. Зі своєї сторони я присягаюся, що виправдаю очікування кожного з присутнього тут, якими б високими вони не були. Майбутнє нашого королівства лише в наших руках, і тільки разом ми спроможні його змінити на краще, - після настільки палкої промови зала аж вибухнула від овацій. Олександр широко всміхнувся. Втертися в довіру ельгардійців виявилося значно легше, ніж він очікував. Зрештою, красномовність його ніколи не підводила.