ЧАСТИНА 2

На зустріч ворогу сміливо
Покрокував солдат-юнак.
Хоробрий, неземної сили
І духом справжній він козак!

Готовий голову покласти
Задля майбутнього народу.
Не знає вільне серце радости,
Коли не зна вона свободи.

Король вражиний не барився —
Від себе відрядив бійця.
Із нашим молодцем зустрівся
Лицем, вважай-но, до лиця.

Стоять отак вони на полі,
Лиш іскри із очей летять.
Горлянки розірвать готові,
Якби лиш меч могли дістать.

Своєму воїну в підмогу
Спішить як вітер білий кінь.
Звільніть мерщій йому дорогу!
Бо ще зітре у попіл й пил.

А там і пара офіцерів
Швиденько підоспіла в бій.
Неначе двоє грізних церберів,
Чатують на передовій.

Аж раптом чорний воєвода
Шаблюку з пазухи схопив
І, замахнувшись як дугою,
Конячу голову зрубив.

Упало тіло бездихАнне
І білих смуток роз'їда.
Ятрить глибоку в серці рану
Загибель друга-свояка.

Радіють бузувіри вражі,
Піднявся миттю їхній дух.
Регочуть із противника невдачі,
Та так, що кров аж ллється з вух.

Коли як з натовпу явИться
Геть зовсім молодий хлопак.
І миттю офіцер-убивця
Розпластався мов той хробак.

Лютують дуже супостати,
Аж щелепи звело від гніву.
І стали напад готувати,
Аби помститися за кривду.

Аж ось сама імператриця
Чимдуж летить на поле бою.
Поріддя з пекла, демониця:
Лиш смерть вона несе з собою.

Зі скакуном своїм у парі
Намірилась столицю захопить.
Піддати білих вічній карі,
А мужа на престол посадовить

Одразу к ділу приступила:
Прорвалась у ворожії ряди,
Хазяйнувати стала сміло,
Лише за нею і гляди!

Рубає все, що бачать очі,
Нікого не шкодує з бідолах.
До короля дістатися охоча
Торує кров'ю собі шлях.

А що ж царьок наш, горепаха?
Зачувши він лиху годину,
Сховався, наче черепаха —
Лише корону його й видно.

Зміїться в його серці страх,
Дурманить, наче трунок.
Приречений на повний крах,
Вже й не чекає на рятунок

Аж ось і заревіли сурми:
Невтішні принесли новини.
Не втримали палацовії мури —
Пробилась досередини, вражина.

За мить щодуху мчиться
До нашого королика стрілою
Шалена бісова цариця
З мечем над йОго головою.

Коли як раптом виринає
Її Величність серед бою.
Своє кохання прикриває
Сплатив взамін життям ціною.

Як кров з грудей заструменіла
Злетів з чола її вінець.
Загинувши за мужа, стріла
Нещасна врешті свій кінець.

#мої_вірші@crazyauthorgroup