👊 Bloodhound #1-10

Я люблю знаходити якісь маловідомі серії від Marvel та DC, оскільки завжди цікаво дізнатися чи є вони якимось незаслужено прихованим смарагдом, чи шматком лайно, а також дізнатися про якихось забутих героїв видавництв. Тому сьогодні ми поговоримо про комікс "Bloodhound", який зумів мене одночасно дуже вразити і дещо зацікавити.

Нашим головним героєм є Тревіс Клевенджер, колишній поліцейський, який убив свого напарника і зараз відбуває покарання у в'язниці (що кумедно не за саме вбивство). До нього звертаються представники з ФБР з проханням допомогти упіймати серійного вбивцю, який націлився на родину колишнього партнера Тревіса. Чому вони звертаються саме до нього? Тому що Клевенджер має талант ловити металюдей. І ось це і стає зав'язкою для першого сюжету в серії.

І на папері ідеї які представлені сценаристом серії Деном Джоллі є дуже цікавими, однак коли справа доходить до їх реалізації то у нас починаються проблеми. Перший сюжет серії триває чотири номери і він розвивається одночасно і повільно, і зашвидко, в результаті чого тільки но розслідування починає ставати цікавим, так до Тревіса уже все доходить і ми мчимося до конфронтації з поганцем. Причиною цьому є те, що половина першого номеру після знайомства з героєм віддається на те, що ми спостерігаємо як у в'язниці в якій він сидить розпочинається бунт оскільки в'язні хочуть вбити нашого героя, а у другому номері йде сет-ап лінії з тим, що якась загадкова організація хоче вбити нашого героя, розв'язки якої у цьому коміксі не буде. Ну і також автор тут вкидує лінію з тим, що Тревіс обісрав начальника ФБР і той намагається позбутися його, це, мабуть, був найбільш зайвим елементом в сюжеті.

Щодо Тревіса як персонажа то він вийшов досить навіть цікавим, на перший погляд я думав, що буде який твіст з тим, що він насправді ні в чому не винен, але ні він справді вбив свого партнера та був корумпованим копом, сам твіст полягає в тому, що він вирішив виправитися перед тим як все полетіло шкереберть. Сам Тревіс не має має ніяких здібностей і він є просто величезним качком з дуже хорошою спостережливостю, яка інколи межує з суперсилою. Що ще межує з суперсилою це те наскільки сильно його калічать впродовж серії і як він витримує це, добре в останньому сюжеті йому хоча б додумалися дати щось на кшталт бронежилета.

На жаль після цікавого сет-апу про розслідування злочинів пов'язаних з металюдьми серія зосереджується не на них. 5 номер це друга половина кроссоверу з серією про нового Фаєршторма, яку Джоллі писав у той час. Де Тревіс намагається разом з Джексоном (хлопець який є новим Фаєрштормом) відбитися від бандита на якого наш герой колись працював. 6 і 7 номер розповідають про те, як Клевенджера повернули у в'язницю і як його там намагається вбити якийсь телепат. Ці три номери не є якимись поганими, але й у них немає чогось особливого. Єдиний момент який варто виділити це те як телепат змушує Клевенджера пережити травматичний момент з дитинства і що Тревіс за це пізніше з ним робить.

Останній же сюжет це рівно те, що я хотів від цієї серії, у ньому Тревіс та Белл розслідують серію підпалів у невеликому містечку та натикаються на загадкового найманця. У мене немає жодних претензій до нього, це невелика і цікава історія, яких би хотілося більше, але маємо, що маємо.

Bloodhound не є якоюсь поганою серією, у ній є елементи та моменти від яких я був просто у захваті, однак якщо ви її пропустите то нічого не втратите. Сам концепт є неймовірно цікавим і є підходящим для довготривалої серії, однак дещо повільний старт та деякі зайві елементи зайшли не кожному і серія так і не змогла знайти читачів. Я би сказав, що було би цікаво побачити Тревіса ще раз в рамках DC... але він більше не є персонажем видавництва. Та як я розумію права на персонажа залишилися за авторами і у 2013 вони перевипустили серію у Dark Horse з якої прибрали усі згадки Дсішних елементів, та в тому ж році вийшла сиквел лімітка.