«Разумеется, сейчас во всех энциклопедиях его пишут как "украинца", хотя пытали его в Талергофе за то, что он назвал себя русским».
Давайте теперь обратимся к самому Пелехатому:
«В 1910 р. був одним із основників "Групи галицько-руських соціалістів". Видавали журнал "Новая жизнь", яким заінтересувався В.I.Ленін. Ми довели до зустрічі одного з наших редакційних робітників з Володимиром Ілічем, коли він іхав з Кракова в Закопане в I912 році. В.І.Ленін тоді звернув нашу увагу на те,що ми неправильно ставимось до національного питання тут,на терені Західної України, називачи нас салонними соціалістами. Він нас позчив, як треба ставитись до національного питання . в Галичині та як треба вести роботу серед робітників.
В 1914 році в першому дні після вибуху війни мене заарештувала австрійська поліція
за противоенну пропаганду, як соціаліста
. Мене вивезли в кріпость Терезіештадт в Чехіi а потім в концтабор в Талергофі. Звідти під штиком мене завезено на італійський фронт. Там же на фронті мене арентовано. В краківській кріпості я просидів більше року, після чог знов відправлено на італійський фронт».
Как мы видим, пытали его вовсе не за то что «назвался русским», а за то что назвался социалистом и вел антивоенную пропаганду.
А на счет «украинскости» Пелехатова, интересный момент в конце его воспоминаний о Второй Мировой войне:
«За два дні аківці розстріляли біля 600 украінців. Між іншим розстріляли двох найкрацих партизан інженера Путько i Березина за те,що вони на вулиці
розмовляли по украінськи
».
Совсем уж не вписывается в великодержавную пропаганду об «искусственности» украинского языка, который «придумали большевики». Кстати пример Западной Украины межвоенного наиболее противоречит этому великодержавному мифу, потому что несмотря на отсутствие «украинизации» и жесткую ассимиляторскую политику польской власти по отношению к украинцам, в Западной Украине расцвело национальное и националистическое украинское движение, с которым боролось польское правительство.
Пелехатый писал на украинском языке, и считал его родным, вот цитата Кузьмы Николаевича про пилсудчину:
Не тільки на вулиці, а й у хаті з мамою ми боялися говорити
своєю рідною українською мовою
.