2️⃣▪️ Для цього існують Key Developmental Assignments

В американській системі є дуже корисне поняття - Key Developmental assignment, KD, тобто ключова розвивальна посада.

Логіка проста.

Деякі посади важливі не тільки тому, що на них хтось має виконувати роботу.

Вони потрібні офіцеру, щоб отримати досвід, необхідний для наступного рівня відповідальності.

Конкретний кар’єрний шлях залежить від спеціальності, але сама логіка добре простежується в документах Army of USA 🇺🇸 : foundational assignments - базові посади професійного розвитку створюють основу, KD positions - ключові посади професійного розвитку формують основні професійні компетентності, broadening assignments - посади або призначення для розширення професійного досвіду розширюють його, а для критичних командних посад застосовується окремий відбір.

Тобто кар’єрна сходинка має функцію:

посада → досвід → осмислення досвіду → освіта → наступний рівень.

Якщо регулярно викидати середину цього ланцюга, система починає видавати звання й посади швидше, ніж формує компетентність.

▪️ Але війна ламає нормальний темп

Тепер уявімо швидке розширення.

Було умовно 10 підрозділів.

Потрібно створити ще 20.

Одночасно потрібні нові:

командири → штаби → сержанти → інструктори → логісти → зв’язківці → планувальники → технічні спеціалісти.

Звідки їх взяти?

Найочевидніше рішення - підняти найдосвідченіших із тих, хто вже є.

І воно може бути абсолютно раціональним.

Саме з такою проблемою зіткнулися США напередодні та під час Другої світової війни. Американська Army виросла з приблизно 269 тисяч військовослужбовців напередодні масштабної мобілізації до понад 8 мільйонів під час війни. Для такої експансії неможливо було просто чекати, поки мирна кадрова система природно виробить необхідну кількість молодших командирів.

Довелося масштабувати сам механізм їх виробництва.

▪️ Один із найцікавіших американських прикладів - Officer Candidate School

Під час розгортання армії США різко знадобилися тисячі нових офіцерів.

Однією з відповідей стала система Officer Candidate School, OCS - школа кандидатів в офіцери.

Лише Infantry Officer Candidate School у Fort Benning під час Другої світової війни підготувала близько 45 000 офіцерів.

Це важливий історичний урок.

Американська відповідь на дефіцит офіцерів полягала не просто в тому, щоб:
«взяти найдосвідченішого солдата і назвати його офіцером».

Довелося створювати інституційний механізм, який дозволяв прискорено перетворювати наявний людський ресурс на новий командний корпус.

А досвідчених сержантів і офіцерів переміщували між частинами, використовуючи їх як кадрове ядро для нових формувань. Історія американського NCO Corps прямо описує необхідність розподіляти досвідчених сержантів по армії, що швидко збільшувалася.

▪️ Тобто rapid promotion саме по собі не є патологією

Прискорене підвищення під час війни може бути необхідним.

Омар Бредлі, наприклад, у 1941 році під час розширення Army був підвищений із lieutenant colonel одразу до brigadier general, фактично перескочивши звання colonel.

Але подібні історичні приклади не доводять, що проміжний досвід непотрібний.

Навпаки.

Бредлі до цього мав тривалу військову кар’єру, штабний і викладацький досвід. Тобто пропуск формального звання не означав відсутності професійного фундаменту.

Саме тут часто виникає логічна помилка:

швидке підвищення ≠ професійний стрибок через порожнечу.

Людина може перескочити формальну сходинку, вже маючи значну частину необхідних компетентностей.

А може отримати посаду, не маючи їх.

Це дві зовсім різні ситуації.