🇪🇺 ЄВРОПА ВЖЕ СТВОРИЛА ПОТУЖНИЙ ЗАПОБІЖНИК

У квітні ЄС остаточно затвердив Ukraine Support Loan на €90 млрд для 2026-2027 років.

Орієнтовно:

€60 млрд - військова підтримка;
€30 млрд - бюджетна та макрофінансова підтримка.

Фінансування залучається самим ЄС на ринках капіталу та забезпечується бюджетом Союзу.

Це дуже важливо.

Допомога Україні сьогодні значно більше інституціоналізована, ніж у перші роки війни.

Тому перемога однієї опозиційної партії в одній країні не означає автоматичного припинення фінансування України наступного дня.

🗳 АЛЕ ПОЛІТИЧНИЙ РИЗИК ІСНУЄ

Його також не варто перебільшувати.

Європейські праві партії не є єдиним блоком і мають різні позиції щодо росії та України.

Але у вересні 2026 року німецька AfD здобула значні результати на земельних виборах. Reuters пов’язував її посилення, серед іншого, з невдоволенням виборців вартістю життя, економічною невизначеністю та промисловими скороченнями. Партія виступає за відновлення зв’язків із росією та припинення підтримки України.

Водночас говорити про загальну «втому Європи від України» поки неправильно.

Весняний Eurobarometer-2026 показав:

▪️ 76% громадян ЄС підтримують продовження допомоги Україні до справедливого і сталого миру;

▪️ 75% підтримують фінансову та гуманітарну допомогу;

▪️ 56% підтримують фінансування військового обладнання для України.

Але водночас вартість життя є головною особистою проблемою для 52% опитаних.

І ось це вже важливе поєднання.

⛽ ЕНЕРГЕТИЧНА ПРОБЛЕМА ЄВРОПИ МОЖЕ СТАТИ ПОЛІТИЧНОЮ ПРОБЛЕМОЮ УКРАЇНИ

Євросоюз дуже залежить від імпорту енергоносіїв. Європа не «залишилася без своєї нафти» повністю. Власний видобуток існує, насамперед у Норвегії, хоча Норвегія не є членом ЄС.

У 2024 році 57% енергетичних потреб ЄС покривалися чистим імпортом. На нафту і нафтопродукти припадало 67% енергетичного імпорту.

Для сирої нафти історично імпортна залежність ЄС наближалася до 98%.

Після відмови від більшої частини російських енергоносіїв структура постачання змінилася. Частка росії в нафтовому імпорті ЄС скоротилася з 25,8% у 2021 році до 2,2% у 2025-му, а заміщення відбулося насамперед за рахунок США, Норвегії та Казахстану.

📈 АЛЕ ЗАРАЗ І ЦЕ СТАЄ ДОРОЖЧЕ

Найсвіжіші цифри дуже показові.

У другому кварталі 2026 року фізичний обсяг імпорту нафти ЄС майже не змінився - +1,2% порівняно із середнім рівнем 2025 року.

Але його вартість зросла на 55,8%.

Тобто Європа купує приблизно той самий фізичний обсяг, але витрачає на нього значно більше грошей.

Додаємо сюди дорожчі морські перевезення, ризики Близького Сходу, страхування, газ та електроенергію.

Єврокомісія ще до нинішнього шоку визнавала, що промислові ціни на газ та електроенергію в ЄС залишалися у 2-4 рази вищими, ніж у головних торговельних конкурентів.

🇺🇸 ЧОМУ США ПЕРЕНОСЯТЬ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ШОК ІНАКШЕ

Сполучені Штати мають одну принципову структурну перевагу - величезний власний видобуток нафти й газу.

Єврокомісія прямо зазначає, що американський газовий ринок значно менше залежить від глобальних коливань завдяки великому внутрішньому виробництву.

До цього у 2026 році додається відновлення венесуельського нафтового експорту. Але тут також не варто спрощувати до формули «у США тепер своя Венесуела».

Венесуельська нафта залишається окремим міжнародним товарним потоком, а її транспортування також дорожчає: Reuters повідомляв, що фрахт танкера з Венесуели до американського узбережжя Мексиканської затоки зріс приблизно з $1,35 млн до $3,5 млн.

Тому США не захищені від глобального енергетичного шоку.

Але їхня власна ресурсна база робить структуру ризику іншою, ніж у Європи.