Cinemadrom: “Щодо згаданої на минулому обговоренні відмінності ідей сорому та прови…”

Щодо згаданої на минулому обговоренні відмінності ідей сорому та провини в японській та західній культурах американська антрополог Рут Бенедикт, якій доручили вивчати японців під час Другої світової війни, писала у своїй книзі "Хризантема і меч" наступне:

"В антропологічних дослідженнях різних культур чільне місце відведено відмінностям тих із них, які покладаються переважно на сором, від тих, що покладаються переважно на провину. Культура, що насаджує абсолютні стандарти моралі і спирається на виховання у людей совісті, є культурою провини за визначенням, але людина в такому суспільстві, наприклад, у Сполучених Штатах, може відчувати ще й сором, коли виявляє свою ніяковість, яка жодним чином не вважається гріхом. Вона може бути засмучена через те, що не одягнена як слід, чи невдало висловилася. У культурі, де головною санкцією є сором, людей засмучують вчинки, які, на наш погляд, повинні змушувати їх почуватися винними. Це засмучення може бути дуже значним, і його неможливо, як провину, полегшити сповіддю чи спокутою. Людина, що згрішила, полегшивши душу, втішить себе. Сповіді використовують наша світська терапія та багато релігійних груп, які мають між собою мало спільного в інших сферах. Ми знаємо, що це допомагає. Там, де головна санкціонуюча сила сором, людина не отримує підтримки, навіть коли вона відверто зізнається у своїй помилці сповіднику. Доки його погана поведінка не «стає відома світу», йому нема чого боятися, і сповідь видається йому просто зайвим тягарем. Тому культури сорому не передбачають сповіді навіть богам. Вони мають обряди радше заради вдачі, а не в ім'я спокути