Ексгумацією класичної експресіоністичної стрічки Фрідріха Вільгельма Мурнау 1922 року один з корифеїв сучасного пост-горрору марив, ще з юних літ. Він у відомому сенсі взагалі зобов’язаний «Носферату: Симфонія жаху» своєю кінематографічною кар’єрою.

І ось, він – великий і жахливий «Носферату»! То що ж могло піти не так із режисерською мрією дитинства?

Читайте рецензію кінокритика Богдана Марченка на новинку кінопрокату — «Носферату» Роберта Еггерса:

https://plomin.club/nosferatu-24/