Митрополит Філарет

ПРОПОВІДЬ В НЕДІЛЮ після ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО (Мк. 37)
«Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною» (Мк. 8, 34), – такими словами, дорогі брати і сестри, в сьогоднішньому Євангелії наш Спаситель звертається до Своїх учнів, до оточуючого Його народу, а відтак і до кожного з нас. Цей заклик актуальний у всі часи та для кожного покоління християн, але не завжди ми усвідомлюємо те значення, що він передбачає. Зректися себе – це не про нехтування власною особистістю, адже навіть Бог на зазіхає на нашу свободу; це про зречення гріха, про зречення життя у пристрастях, про зречення згубних нахилів до спокус, мета яких занапастити душу людину та скинути її до безодні непроглядної пітьми.

Тільки та людина, яка справді зрікається від всього, що губить її, починає щиро і віддано слідувати за Христом. Так, це слідування досить тривале, воно кропітке і наповнене різноманітних зусиль, але ми ніколи не повинні забувати про те, що в цій спасительній мандрівці людина не залишається наодинці, оскільки вона звершує свій шлях не сама по собі, не покинутою і не забутою – ця мандрівка звершується за Христом, Котрий є єдиним і найкращим Провідником у цьому світі, Котрий здатний привести людину від землі до Неба, від тимчасового життя до нескінченного буття у променях вічного блаженства.

«Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною» (Мк. 8, 34), – саме ці слова сьогодні, улюблені у Христі і сестри, ми чуємо від нашого Спасителя, щоб вкотре пересвідчитися в любові Бога до людини. Ця любов проявляється в Його святому заклику, проявляється в Його вказівці на умови слідування за Ним, а ще вона проявляється в найголовнішій деталі – Христос не примушує, а тільки запрошує, звертаючись до бажання людини. Кожна людина має чесно і відверто відповісти на питання про те, чи хоче вона йти за Господом Ісусом, чи хоче зректися свого гріховного єства, взяти власного хреста і йти за Богом аж до самого Царства вічного блаженства, яким насолоджуються вже численні лики святих угодників Божих, котрі у свій час відгукнулися на заклик нашого Спасителя.

​ПРОПОВІДЬ ВДЕНЬ СВЯТА ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО


Все наше життя – це тривала дорога слідом за Господом, Котрий за Голгофою приготував нам воскресіння. Втім, воскресіння неможливе навіть без найменших зусиль, які людина покликана докладати задля його успадкування. Благорозумний розбійник, який занапастив своє життя різним беззаконням, приніс власні зусилля, спромігшись на Голгофі сповідати Христа Господом та прохаючи Його хоча би згадати про себе у Його Царстві (пор. Лк. 23, 42). В свою чергу, християни тим більше не можуть залишатися осторонь благих справ, що будуть свідчити про них як про тих, хто іменується на честь Самого Господа, Хрест Якого – наша слава і справжня слава Божа (пор. 1Кор. 1, 18).

В звичному для людей суспільстві дехто пишається своїми досягненнями, хтось тими чи іншими здобутками, окремі вважають для себе честю мати певні соціальні регалії. Однак для християн найбільша слава – це Хрест нашого Спасителя, перед яким ми схиляємось, тому що усвідомлюємо те, що Хрест – це наша дорога до прославлення Христового Воскресіння. «Якби не було сили Хреста, – зауважує святитель Григорій Палама, – ніхто ніколи не міг би примиритися з Богом», але тепер ми примирилися і ціною цього примирення є Живоносна Кров Спасителя Христа, Яку Він пролив на Хресті і раною Своєю зцілив людство від попереднього життя у пітьмі (пор. Іс. 53, 5).