відчуваю себе невдахою від того що кожен раз коли у мене в житті настає поганий період - я спрямовую свою увагу на те щоб малювати\продумувати "осів-маскотів" і по факту гратись з ними в ляльки, щоб відволікатись.
It's so ass, бо такий метод копінгу дає мені натуральний брейн демедж і це не прикольно. Але якось треба продовжувати жити і генерувати щастя, шоб потім було бажання розгрібати ті самі проблеми.