— у мене не було ніяких очікувань, коли я почали читати "Ловця повітряних зміїв", бо я навіть не знали, про що книжка, але зараз можу сказати, що це був гарний вибір.
на жаль, я не настільки обізнані щодо Афганістану, бо якраз-таки цей роман був першим твором (але не останнім точно), що я прочитали, у якому головні події були саме в цій країні, і були вони про її народи, тож не можу казати, наскільки точно й повністю автор описав усе, але я точно можу стверджувати, що не один раз глибоко розуміли героїв. гадаю, більшість з нас змогла б у якомусь сенсі, адже росія вкотре доводить, наскільки вона потворна держава.

"— Ага-сагіб, — промовив Карім, — ці руссі не схожі на нас. Вони далекі від поваги і честі”.

я раді, що натрапили на цю книжку, бо вона зацікавила мене темою Афганістану тим, що змусила відчути спорідненість. звісно, головна тема цього твору не зовсім полягає у війні та терорі, але вони співіснують з головними подіями. радше головні події стали наслідками війни, принаймні мали величезний вплив на них. водночас цей твір про пам'ять. про традиції народу, які житимуть попри все. які приходять по допомогу тоді, коли вся надія втрачена.
не думаю, що здатні її якось оцінити, але я раджу її почитати вам.
(гарних фоточок книжки від мене не буде, бо читали її в електронному вигляді)