✨ Дракони ✨
Драко‌н (грец. δράκοντας) — збірна назва, що об'єднує ряд вигаданих істот, переважно змієподібних, великих розмірів, часто з додаванням ознак інших тварин.
✨ Західна та Східна міфологія✨
• Західна традиція: Дракони зображуються злими, вогнедишними монстрами з чотирма лапами та крилами, які охороняють скарби.
• Східна традиція: В Азії (наприклад, у Китаї) дракони (лун) є доброзичливими духами, що символізують силу, воду, дощ і вдачу.
✨ ✨ ✨
Слово «дракон» походить від латинського draco — «велика змія, дракон», куди потрапило з грецької як δράκων — змій, велика риба. Своєю чергою в грецькій утворене від аориста derkesthai — «ясно бачити», він праіндоєвропейського *derk- - «бачити».
✨ ✨ ✨
На Середньому Сході драконоподібні істоти з'явилися у ранніх міфах про створення світу, що датуються 2600—2000 роком до н. е. Перекази виникли разом з шумерською цивілізацією у Месопотамії (сучасний Ірак та Іран). Зокрема відомий семиголовий змій Лотан. У шумерських текстах містяться згадки про крилате чудовисько на ім'я Асаг, що час від часу вибирався з-під землі, проносячись над землею і поширюючи хвороби. З ран Асага, завданих богом Нінуртом, витікала солона вода, затоплюючи весь світ.
✨ ✨ ✨
Єгиптяни мали міф, у якому бог сонця Ра щоночі спускається під землю і перемагає там змія Апепа (Апофіс), втілення темряви, щоб настав новий день. Бог Серапіс часто зображався як «змій мудрості». Змієм або змієголовою людиною також уявлявся бог Нехебкау. .
✨ ✨ ✨
В перському епосі «Шах-наме» богатир Рустам вбиває дракона, який стереже джерело. Дракон цей має людські якості — вміє говорити та висловлювати свої думки. Під час двобою він навіть проголошує себе володарем пустелі. Інша розповідь цього ж епосу каже нам історію про короля Фарідуна, який обертається лютим драконом аби випробувати своїх синів та вирішити, хто з них буде його наступником.
✨ ✨ ✨
Дракон в античності
Згадки про драконів античності містяться в записах міфів та їх обробках, як «Іліаді» Гомера. Зображення цих істот зустрічаються на кераміці й мозаїках. Одним з найвідоміших є Тифон. У грецькій міфології Зевс вбив своєю блискавкою Тифона, що мав сто голів. Тифоновий нащадок, дракон Ладон, що теж мав сто голів, охороняв чарівні яблука Гесперид. До драконів іноді зараховуються Химера і Єхидна.
Серед змієборців у грецькій міфології відомі: Аполон, який бився з Піфоном, що описувався як гігантська змія чи дракон; Геракл, у чиї 12 подвигів входило знищення драконів Ладона та Гідри; Персей, який вбив морське чудовисько, що було надіслане Посейдоном, щоб помститися за образу; Ясон, який вбив невсипущого дракона, що охороняв Золоте руно; Кадм, що згодом заснував Фіви, вбив дракона, що з його зубів він утворив населення міста.
✨ ✨ ✨
Український дракон
Здебільшого у слов'ян, зокрема й українців, дракона називають змієм. У західноукраїнських розповідях зустрічаються також інші назви драконів — смок (пол. smok), а на Закарпатті — шаркань (угор. sarkany).
В українських народних казках зустрічаються різні мотиви про змія:
✨викрадення змієм дівчини чи дівчат, які є сестрами головного героя («Котигорошко», «Три підземні царства»);
охорона змієм джерела або ж криниці й обмін води на жертву («Кожум'яка»);
✨змій-спокусник. Він зваблює матір чи сестру головного героя та з їхньою допомогою прагне знищити богатиря («Звірине молоко»);
✨викрадення змієм небесного світила («Іван Фат Фрумос»).
У казках змії літають або ж переміщуються на конях, що вміють літати. Змій може мати багато голів та крил і вміє дихати полум'ям, за допомогою якого знищує все навкруги. Він також органічно поєднується з протилежною стихією — водою, адже часто живе коло джерел та річок та є господарем земних і небесних вод. Змії також належать до двох протилежних світів — наземного та підземного, адже нерідко мешкають у нижньому світі та потрапляють туди через щілину в землі.
Зміям притаманні деякі антропоморфні риси: вони живуть у замках, мають матерів, дочок, вірних коней. Вони живляться олов'яними або ж залізними галушками та пиріжками, п'ють вино.