У давнину в далекім краю, існував собі мирно й спокійно гарний край що був повний чудес усіляких та магії. Життя було в нім непростим та народ там шляхетний там мешкав . І файна та земля була, та о була одна біда. Був мур високий а за ним земля проклята простилалась, гидка і темна як нужник. Та й була наповнена уся ганебними істотами та всілякими потворами. І мало було той біди, тай зрада тут на кожном кроці. Прогнівався Господь на них та й захист свій благодатний забрав. А як ота погань почуяла що мур ослаб, полізли як та саранча у спеку.
Та й що журитись раз біда, засучити потрібно рукава та й гнати погань ту у шию.
Туди звідкіль вона прийшла.