Їм трохи за двадцять. У цьому віці зазвичай мріють про навчання, подорожі, роботу, власну справу, концерти, зустрічі з друзями. Ці наші воїни теж мріють.

«Гарик» — про власну студію звукозапису. «Йожик» — про повернення українських полонених додому. «Гриня» — щоб війна закінчилася і всі повернулися до рідних живими та здоровими. «Мазда» хоче знову побачити свій дім. «Вальтер» — жити без війни у вільній країні.

Сьогодні вони — військовослужбовці 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу оперативного командування «Південь» СВ ЗСУ.

Війна змінила їхні плани, але не забрала бажання жити. Вони не відмовилися від своїх мрій — навпаки, тепер дуже добре знають, заради чого варто боротися.

За дім. За рідних. За людей, яких чекають із полону. За можливість одного дня прокинутися у країні, де більше не треба воювати.

І мріяти вже не про кінець війни, а просто про своє майбутнє.

Instagram | YouTube | Facebook | X | TikTok