💙💙💙💙

З часом біль не затихає,

лиш засідає
невидимим шаром під шкірою.

З часом думки не перестають колоти,
а серце стискатись
від нерозуміння.

Лише час дає дорогу можливість, —
зрозуміти та усвідомити.

Бо біль не зникає,
він стає глухим,

немов фоном надоїдливої рутини.

Людська сутність вчиться
заново жити, дихати, увагу не звертати.

Поки біль живе, вкорінений у недри свідомості,

та іноді нагадуючи про себе.

Довге очікування, змушує страждати ,

а потім, час лиш забирає частину того.

Час не змінює, не дає забути,

він тільки показує межу,
скільки ще воно триватиме.

А затім настає затишшя, як в океані після бурі,

коли біль втихомирюється, і стихає.

Процес то тривалий, затяжний, неприємний,

але в кінці воля нарешті
обійме втомлену душу.

І саме в момент коли змирився,

відчуття свободи заповнить
свіжим ковтком повітря груди.

Бо коли людина довго несе біль з собою,
Вона перестає чекати.

Перестає надіятись.
Перестає триматись за минуле.

_______________________________________
#poems