💁‍♀«Дівиця» Кейт Фостер

видавництво: Stretovych, 9/10❤️

Знаєте, я довго ходила навколо відгуку цієї книжки, бо справді зрозуміла, що не знаю, що сказати. Тобто, вона чудова, але прямо-таки розбирати її – не хочеться. От просто є приємний посмак, який не зіпсуєш і, на жаль, через пост не передаси.

Але давайте все ж спробую.

📘 Про що ця книжка? Це художня інтерпретація життя справжньої Крістіан Неммо, яку колись стратили через вбивство власного дядька (не рідного, по тітці, що є сестрою матері). Як пише сама авторка, вона лише взяла факт страти Крістіан, і сама наповнила цю історію другорядними персонажами та пошуком, чому ж ця жінка могла вбити свого дядька та за сумісництвом коханця.

✍ Це було насичено, плавно та щиро. От вкотре читаєш і розумієш, що тема кохання завжди була вічна і зовсім не відрізняється від того, які історії зустрічають зараз. Мені сподобалось те, як авторка, наповнивши безликий і сухий факт минулого, додала йому шарму та цілей, бо часто ми не розуміємо вчинки героїв, а тут все розкладено по полицям, від чого моє дотошне альтер-его щиро втішається.

Я справді не знаю, що сказати, окрім того, що це було добре. Я оце помітила, що коли книга спокійна і просто добра – мені не хочеться писати якісь великі відгуки, як на ті, де я просто рвала та метала під час читання від тупості чи дивних мувів. Напевне, це не дуже добре, коли книга просто проходить, не залишаючи ніяких гострих відчуттів по собі, але такі історії, як ця, потрібні для душевного спокою та тихих осінніх вечорів.

Я справді раджу, бо це щось атмосферне та щире, най і наповнене болем.

#дегустація2026