Не втрималась і зірвалась в цю прірву. Але думати, жалкувати чи сумніватися вже немає часу. Зараз все, що має значення — я хочу цього чоловіка. Він хоче мене. І в ньому є щось більше, ніж бажання до мого тіла.
Його руки одночасно і жадібно торкаються моєї шкіри. І ніжно знімають одяг, ніби він боїться навіть випадково завдати болю, чи створити незручність.
Юра веде, але так лагідно, що за кілька хвилин я абсолютно розслабляюсь і втрачаю контроль. Бо хочеться ще і ще цієї солодкої муки. Поцілунків в найнеочікуваніші місця, дотиків, його сили і пристрасті.
Ніч довга і вона лише наша.
***
Збиратися і повертатися в місто зовсім не хочеться. Тут ми ніби відірвані від світу, ту ми звичайна сім’я, яка просто насолоджується відпочинком. Там на нас чекають нові виклики. У мене забитий пленер від майбутньої свекрухи, яка вирішила “зробити з мене людину”, у Юри купа справ на студії. В Міли — навчання. Так не хочеться втрачати те, що ми знайшли в цьому заміському будиночку.
Але реальність вривається жорстко дзвінком тата:
— Що це тут навезли? — питає він після традиційних привітань. — У нас немає кота — нащо ви замовили купу приблуд для нього?
— Кіт є, — я дивлюсь на Рудика, якого не випускає з рук Міла. — ТОбі сподобається.
— Ну слава Богу, бо я думав, що ви вже мене на “віскас” вирішили перевести. Та мегера мені погрожувала подати собачий корм, якщо я не перестану гавкати, — бурчить тато. — Як ви її терпите?
Я посміхаюсь про себе. Тато певно теж розважався з Розою як міг.
Ми повертаємося в місто.
Юра завозить нас і відразу збирається їхати на студію — його асистенти вже тризвонять, що щось сталося, я не можу так відразу зрозуміти. Чи то якийсь павільйон почали терміново перебудовувати без його вказівки, чи зірвали зйомки якогось шоу.
Ми з Мілою тим часом облаштовуємо нове житло для кошеняти.
— Треба навчити його ходити на лоток, — кажу я. — Він, певно, цього не вміє. А Тато навряд чи буде в захваті від того, що кіт пісяє по всьому домі.
— Треба подивитись в тіктоці, як його привчити, — замислюється Міла. — На вулиці він прекрасно себе поводив.
Рудик, як справжній дикий кіт, коритися відео з тік-току не хоче. Певно вважає, що якщо його знайшли в кущах, то він має дотримуватися кодексу вільних сторінь. І мітити територію навколо себе…
Наші клопоти перериває прихід гостя.
Бездумно відчиняю двер і застигаю, побачивши на порозі дуже красиву жінку. Вона засліплює. Правда. Я працюю в індустрії краси бачила багато бездоганних тіл і облич. Ця особлива. Видно, що дуже багато грошей вкладено в цей фасад.
— Вам кого? — питаю у незнайомки, але вже відчуваю як щось стискається в грудях. Очі видають її… Такі знайомі очі, які я вже бачила в Міли.
— Доньку, — відповідає вона. — Де моя кровинка?

Читайте далі тут 🔗 https://booknet.ua/book/znaiti-mamu-princes-b458981

Читали главу(це не повний уривок))?

Діліться враженнями 💬
❓як думаєте, що буде далі?❓